16 серпня, під час виконання бойового завдання поблизу села Велика Рябиця Сумської області, загинув Олександр Овчаренко. Йому було 55 років.

Олександр родом із Херсонщини. Більшу частину свого життя працював мотористом на річкових суднах. А вдома, у місті Берислав, на нього завжди чекали дружина і син. За два роки до початку повномасштабного вторгнення поїхав на заробітки до Угорщини, та щойно дізнався про ворожий наступ — повернувся й пішов до війська.

Олександр Овчаренко був кулеметником 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка, а також майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів у складі 129-ї окремої бригади територіальної оборони. Брав участь у боях на Запорізькому, Донецькому, Сумському напрямках.
Мав численні контузії та поранення, але продовжував залишатися в строю — аж до 16 серпня, коли його життя обірвалося під час бойового завдання.

«Олександр багато читав. Найбільше захоплювався історією України, переосмислював її та робив висновки. Досконало знав героїв доби Козаччини та Гетьманщини, чий приклад служіння Батьківщині його неймовірно надихав, — розповідає дружина полеглого воїна Наталія. — За своїм духом Олександр був у чомусь схожий на них. У перші ж дні великої війни він повернувся в Україну, щоб стати на її захист. Позаяк наш будинок у Бериславі був знищений ворогом, мобілізувався з Вінниці… Та скільки б потім на його долю не випало випробувань — жодного разу не опустив рук…»

Вдома на Олександра чекали дружина, мати, брат, син, невістка та маленький онучок.

Вічна пам’ять Герою!