Кажуть, що того дня над селом кружляв птах із чорною відзнакою. Він виглядав надто символічно й самотньо — як душа воїна, чий шлях на землі перекреслила війна. У тому птахові люди побачили Владислава Гончара — односельця, який поклав своє молоде життя за нашу свободу у боротьбі з ворогом. Повідомляє Городківська сільська рада.

Гончар Владислав Олегович, 1999 року народження, родом із Городківської громади. Його життя обірвалося у 25 років. Це той вік, коли ще не встиг сповна відчути радощі життя. Замість того він став справжнім Героєм на війні. Про його хоробрий вчинок можна писати в книзі.

Все почалося, коли Владиславу було 19 років. Через кілька місяців після строкової служби він підписав контракт та присягнув служити Україні — чесно, гідно й до кінця. Він воював у багатьох регіонах, зокрема в Кам’янка-Бузькій, на Луганщині, у Старобільську, Часовому Ярі… Завжди був там, де найважче.

З початку повномасштабної війни Владислав служив на позиціях у Миколаївській та Херсонській областях, виконував найскладніші бойові завдання поблизу Козацьких таборів. Під час визволення села Кринки отримав тяжке поранення. Йому було боляче, ризикував померти, та попри це кілька діб поспіль під обстрілами, через воду тягнув на собі побратима. Саме так врятував йому життя.

За цей вчинок Владислав був відзначений Золотим Хрестом від Головнокомандувача Збройних Сил України (24 вересня 2024 року), а також нагороджений відзнакою Міністра оборони України «За жертву крові в боях за волю України» (30 листопада 2024 року).

Але війна забрала і його життя.

8 липня 2025 року Владислав Гончар поповнив стрій Небесного Воїнства.

Вічна шана і слава Воїну-Герою!