Фомін Юрій, на позивний «Рік», добровільно став на захист України вже 25 лютого 2022 року — на наступний день після повномасштабного вторгнення. Його шлях був продиктований не лише почуттям обов’язку, а й болем втрати — раніше на війні загинув його син Максим, і Юрій не міг залишатися осторонь.
До війни Юрій був уособленням турботи, любові та відповідальності для рідних. Він збудував будинок для своєї родини, гараж, виконував ремонти..
У день, коли над Козятином пролітали ракети, Юрій уже вирішив — він іде до військкомату. Спершу він служив поблизу Козятина, а згодом його підрозділ вирушив до Бахмутського району Донецької області.
Усі місяці війни Юрій підтримував зв’язок із родиною. Останню розмову дружина Інна дуже добре пам’ятає. Юрій планував приїхати у відпустку, допомогти вдома. Але кохана вже тоді відчувала тривогу — серцем передбачала, що ця зустріч не відбудеться. 26 вересня 2022 року Юрій Фомін загинув від бойової травми.
Це була друга невимовна втрата для родини.
«Гинуть ті, які найбільше заслуговують жити… Але поки ми пам’ятаємо про них — вони живуть. І я намагаюся нести цю пам’ять далі. Для майбутніх поколінь. Для онуків, яких я дуже чекаю. Щоб вони знали, якою ціною вони будуть жити в Україні», — каже дружина Героя.
Юрій Фомін — Герой, про якого ми не маємо права забути. Його життя було прикладом любові, сили та самопожертви заради найдорожчого — рідної землі й родини.
