Він був не просто солдатом. Він був мужем, сином, другом, побратимом. Людиною, яка без вагань стала на захист України, коли та покликала. Старший солдат Володимир Козоріз із села Нестерварка віддав найцінніше — життя — заради миру і свободи кожного з нас.

В рідній громаді Володимира знали як доброго, щирого, працьовитого чоловіка. Коли на українську землю прийшла війна, він не залишився осторонь. Володимир служив гранатометником у складі 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону. Його місце — серед тих, хто не зламався, хто не злякався, хто став щитом для своїх дітей, дружин, батьків, для всієї країни.

Його бойовий шлях — це шлях гідності, відповідальності й безмежної відваги. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Євгенівка на Донеччині, 21 червня 2024 року, Володимир Козоріз загинув, залишивши по собі світлу пам’ять, гордість і невимовний біль.

Ця війна забирає кращих, і кожна втрата — рана у серці громади, рана в душі всієї України. Але ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми продовжуємо боротися — з вірою, що Герої, як Володимир, не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті, у вільному українському небі, у кожному серці, яке вдячне за їхню жертву.

Вічна пам’ять і шана Герою!