З перших днів свого життя він був опорою для мами, другом для брата, турботливим батьком для донечки та вірним чоловіком для дружини. А згодом — ще й мужнім воїном, який пішов захищати свою країну. Історія Віталія Корнійчука із села Харпачка — це історія справжнього чоловіка, який жив по совісті й поклав життя за Україну.

Віталій народився 16 травня 1992 року у звичайній родині, де з дитинства знав, що таке праця та відповідальність. У шкільні роки допомагав по господарству, підтримував маму, завжди намагався бути корисним. Після школи здобув професію столяра у Вінницькому училищі №7 і з головою поринув у роботу. Його золоті руки творили затишок — будував, майстрував, допомагав людям.

У 2013 році створив сім’ю. Разом із дружиною Тетяною виховували донечку Софію — дівчинку, яка стала його всім. Віталій був добрим, щирим, надійним — саме так його згадують рідні, друзі та побратими.

Коли прийшла війна — не вагався. У травні 2023 року став до лав Збройних Сил України. Був стрільцем-помічником гранатометника в механізованому батальйоні 28-ї окремої механізованої бригади. Служив на найгарячіших ділянках фронту, куди не кожен наважується йти. Віталій ішов — без страху, бо знав, за що бореться.

Його життя обірвалося 16 липня 2023 року поблизу населеного пункту Курдюмівка на Донеччині — від мінометного обстрілу. Удома на нього чекали мама, брат, кохана дружина та восьмирічна донька Софія, яка назавжди пам’ятатиме свого тата як Героя.

Поховали Героя з усіма військовими почестями.

Світла пам’ять!