Він любив землю, на якій працював, і не вагаючись пішов її захищати. Григорій Кучер з Липовецької громади не був військовим за фахом, але був воїном у серці. Його життя — це приклад щирої любові до Батьківщини, родини й людей.

Григорій Кучер народився 12 березня 1985 року у багатодітній родині, четвертим із дітей. Змалечку зростав у праці, любові та взаємопідтримці. Закінчив Зозівську середню школу, потім здобув професію механізатора у місцевому ПТУ. Робота з технікою стала його справжнім покликанням — мав «золоті руки», усе розумів із півслова, і працював на землі так, ніби вона була живою.

Після строкової служби повернувся в рідне село та працював у «Сімекс Агро». Був спокійним, добрим, завжди готовим допомогти. Його пам’ятають як людину, яка не залишала нікого в біді.

Коли в Україну прийшла велика війна, у травні 2022 року Григорій долучився до лав ЗСУ. Він став стрільцем-снайпером 3-го десантно-штурмового відділення. Воював на Херсонському напрямку. Пережив поранення, пройшов реабілітацію, але, незважаючи на все, знову повернувся на фронт. Бо не міг сидіти осторонь, поки побратими в окопах.

20 березня 2024 року біля Зміївки Григорій Кучер загинув у бою. Але пам’ять про нього не згасає.

Його шлях — це шлях справжнього українця. Мужнього, працьовитого, вірного. Людини, яка ніколи не зрадила ні землю, ні тих, хто поруч.

Слава Герою! Вічна пам’ять!