Автор: Вінницький район, Історії Героїв

Золоті руки, добре серце і незламна воля: пам’яті Михайла Луцкова

Михайло Луцков

15 серпня 2026 року зупинилося серце Захисника України, мешканця села Ворошилівка Луцкова Михайла Васильовича. Воїн перебував у відпустці після поранення, отриманого на фронті. Йому назавжди залишилося 53 роки.

Повідомляє Гніванська міська рада.

Михайло Луцков народився 22 листопада 1973 року і все життя прожив у Ворошилівці. Після навчання у місцевій школі вступив до Вінницького професійно-технічного училища №7, де опанував професію штукатура-облицювальника-плиточника. Згодом пройшов строкову військову службу.

Повернувшись додому, працював будівельником за фахом. Створив сім’ю, разом із дружиною виховав двох дітей.

Рідні та близькі запам’ятають Михайла як щиру, добру й надзвичайно працьовиту людину. Він мав золоті руки — умів працювати й доводив до кінця все, за що брався. Для родини був люблячим чоловіком, батьком, сином і дідусем.

Від початку повномасштабного вторгнення Михайло не залишився осторонь. Уже 26 лютого 2022 року він став до лав Сил оборони України. Спочатку служив у військовій частині 3008, а згодом продовжив службу у військовій частині 3028 — бригаді «Червона Калина». Виконував обов’язки головного сержанта роти оперативного призначення на бойових машинах піхоти.

За час військової служби Михайло був відзначений нагрудним знаком командира «За відвагу» та медаллю «За знищення піхоти».

Захищав Україну на Покровському напрямку, де отримав поранення. Після лікування воїн перебував у відпустці та проходив реабілітацію. Та 15 серпня його серце зупинилося.

У глибокій скорботі залишилися мати, дружина, брат, сестра, донька, син та онуки.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.

Close