Владислав Чернов присвятив своє життя спорту, а згодом — захисту рідної землі. Він пройшов шлях від перспективного боксера й кікбоксера до воїна, який виконував бойові завдання на передовій і нищив російських окупантів за допомогою важкого ударного безпілотника. Та 13 жовтня 2026 року життя захисника обірвалося в бою поблизу села Кутузівка на Харківщині. Під час зіткнення з російською диверсійно-розвідувальною групою Владислав загинув. Йому назавжди залишилося 26 років.
Про це повідомляє Вінницька міська рада.
Владислав Олексійович Чернов народився 9 грудня 1999 року в Торецьку Донецької області. Згодом він разом із мамою та молодшим братом переїхав до Слов’янська. Саме там минали роки його юності, формувалися характер і захоплення, яке згодом визначило професійний шлях.
Владислав мав неабиякі здібності до боксу та кікбоксингу. Він брав участь у численних обласних змаганнях і неодноразово посідав призові місця. Спорт був для нього не просто захопленням, а справжньою пристрастю, що навчала витримки, дисципліни та наполегливості.
Після закінчення школи юнак вступив до Донбаського державного педагогічного університету, де здобув вищу освіту за спеціальністю «Фізична культура і спорт». Проте згодом його життєва дорога повернула в інший бік — до військової служби.
Повномасштабне російське вторгнення Владислав зустрів у лавах Збройних сил України, проходячи строкову службу. Коли її термін завершився, він вирішив не залишати військо й добровільно продовжив боронити країну. Війна стала для нього особистою боротьбою за свободу та безпеку рідних. Адже російська агресія позбавила його сім’ю дому на Донеччині, змусивши шукати прихистку в інших куточках України. Новою домівкою родини стала Вінниця.
Службу Владислав продовжив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Спочатку працював у ремонтній роті, докладаючи зусиль до підтримання військової техніки в боєздатному стані. Та згодом вирішив перейти до піхоти, щоб безпосередньо протистояти ворогу на передовій.
З часом воїн опанував нові навички та став зовнішнім пілотом важкого ударного безпілотного літального апарата «Вампір». Під позивним «ППО» він виконував бойові завдання на східному напрямку фронту, завдаючи ударів по російських окупантах.
«У пам’яті побратимів Владислав назавжди залишиться щирим і глибоко вмотивованим воїном: працьовитим, безвідмовним, відповідальним і рішучим, – ділиться мати полеглого Героя Наталія. – Для мене та свого молодшого брата він був стрижнем, найближчим і найріднішим. Зростаючи без батька, Влад добре знав, як це – жити без чоловічої підтримки, тому повсякчас прагнув бути для нас опорою та надійним захисником. Він мав багато друзів, які поділяли його цінності здорового способу життя та міцного духу… Разом із коханою дівчиною вони вже збиралися стати на весільний рушник. Обіцяв обговорити деталі під час наступної відпустки. Не судилося…»
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
