24 жовтня 2026 року поблизу селища Межова Синельниківського району Дніпропетровської області загинув Захисник України Валентин Анатолійович Яценко. У боротьбі за незалежність і свободу рідної країни він віддав найдорожче — власне життя. Герою назавжди залишилося 46 років.

Повідомляє Вінницька міська рада.

Валентин Яценко народився 13 червня 1980 року у Вінниці. Тут він закінчив загальноосвітню школу №33 і розпочав працювати.

Своє професійне покликання чоловік знайшов у будівництві. Він любив свою справу, пишався результатами праці та радів можливості власноруч долучатися до створення нових осель. Для нього це була не просто робота, а можливість приносити користь людям, створювати щось важливе й потрібне.

За характером Валентин був людиною мирною, доброзичливою та неконфліктною. Не сприймав агресії, не любив суперечок і завжди намагався знаходити порозуміння. Проте, коли постала загроза рідній землі, він зробив свій вибір — став до її захисту.

Влітку 2026 року Валентин долучився до лав Сил оборони України. Служив стрільцем у 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка, виконував бойові завдання на східному напрямку фронту. Людина, для якої мир був однією з найважливіших життєвих цінностей, змушена була взяти до рук зброю, щоб захистити свою Батьківщину.

 «Валентин залишив по собі надзвичайно світлу пам’ять, – згадує сестра полеглого воїна Наталя. – Його просто не можна було не любити, адже душевне тепло брата не мало меж. За все життя він нікого не образив: не те що руки на когось не підняв, а й голосу ніколи не підвищив. Усі суперечки намагався розв’язувати миром. За своєю природою він був щирим пацифістом – дуже домашнім, затишним, безмежно турботливим. Особливою пристрастю Валентина з самого дитинства були тварини. У нашому домі завжди жили коти і собаки, про яких він ніжно дбав. Куди б брат не йшов, за ним повсюди бігли чотирилапі, відчуваючи його безмежну любов».

На Валентина вдома чекали найдорожчі люди — маленька донечка, мама та сестра. Для них він був люблячим батьком, турботливим сином і братом, людиною, чия присутність була невід’ємною частиною родинного життя.

Воїна поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.