То був пекельний день. 21 квітня 2022 року, у селі Новобахмутівка Донецької області, від ворожого обстрілу російських окупантів загинуло багато воїнів 9-ї роти 2-го взводу 110-ї механізованої бригади 3-го механізованого батальйону Збройних Сил України. Серед них — жмеринчанин Андрій Кобилянський.

27 років Андрій пропрацював у прокуратурі різних рівнів — у Жмеринці, Крижополі та Вінниці. Пішов на заслужений відпочинок за вислугою років і два роки займався тим, що любив. Але війна внесла свої корективи.

2 березня 2022 року він отримав повістку зі Жмеринського військкомату. Дружина одразу відчула недобре. Вона знала: Андрій завжди мав гарячий дух, самодисципліну та глибоке почуття відповідальності за інших. Тож була впевнена, що його направлять у найгарячіші точки.

«Я мушу йти захищати рідну землю. Як не ми, то хто? Як я буду дивитися в очі своїм дітям і онукам?» — сказав він коханій Оксані.

Вже наступного дня Андрій пройшов медкомісію і був направлений на полігон для навчань. Маючи звання полковника, він пішов на війну простим солдатом Збройних Сил України.

Під час обстрілу з боку окупованої території російськими військами командир БМП Андрій Кобилянський отримав поранення, несумісні з життям. Йому було 46 років.

Дружина не змогла вчасно отримати інформацію про загибель чоловіка. Цілий місяць вона наполегливо шукала хоч якісь відомості про той бій і його наслідки…

«Жодна нагорода і відзнака не зможуть замінити і стримати біль втрати рідної людини. Але справжній Герой України завжди житиме в серцях рідних і в нашій пам’яті», — йдеться у повідомленні.

Вічна пам’ять Герою!