З початку повномасштабного вторгнення вінничанин Олександр Філоненко активно волонтерив. Разом із колегами по добровольчому об’єднанню доставляв автівки, медикаменти, харчі та інші необхідні речі на різні напрямки фронту: Покровський, Харківський, Запорізький. Звідти ж вивозив тіла загиблих і евакуйовував поранених бійців. У нагоді не раз ставали його знання з тактичної медицини.

Олександр народився 14 січня 1982 року. Навчався у 31-й школі та професійно-технічному училищі №4. Працював у багатьох сферах. А коли почалася повномасштабна війна — взявся за волонтерську справу, яка згодом привела його на фронт.

Із осені 2024 року Олександр із позивним «Філ» воював у 120-й окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ. Був водієм-електриком, стрільцем взводу. 27 липня серце 43-річного воїна зупинилося.

— Олександр був із тих, хто без залишку присвячував себе іншим. Не міг байдуже пройти повз обездолених тварин — особливо кошенят. Завжди їх виходжував і віддавав у добрі руки. Зараз удома залишилися двоє його улюбленців. Побратими переповідали, що на Запоріжжі він прихистив ще одного пухнастика, та забрати його до Вінниці не встиг, — розповідає мати Небесного Воїна Олена Валентинівна. — Були в Олександра і плани на подружнє життя. Разом із коханою вони хотіли взяти шлюб уже цієї зими.