До війська Дмитро Гилун потрапив лише у квітні 2025 року — його мобілізували до лав ЗСУ. Починав службу у 171-му окремому навчальному батальйоні, а згодом — у 120-й бригаді, 169-му батальйоні військової частини А7335.

Побратими згадують Дмитра як тихого, врівноваженого, надійного — того, хто завжди міг підтримати.
Навіть у найважчі та найнебезпечніші моменти Дмитро телефонував рідним і казав: «У мене все добре».

Дмитро Гилун — житель села Миколаївка Самгородоцької громади — загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання в зоні штурмових дій у Волноваському районі. Йому було 37 років.
Спершу повідомляли, що він поранений, згодом — «зниклий безвісти», а пізніше — «загиблий».

Дмитро Гилун народився 12 квітня 1988 року. Закінчив Миколаївську школу, вступив до Вінницького політехнічного університету. З дитинства любив техніку, допомагав татові будувати моделі літаків і катамаранів, захоплювався музикою.

Його пам’ятають турботливим сином, люблячим чоловіком, щасливим татом донечки Амінки.

«Його любов до доньки була безмежною. Він виконував усі забаганки своєї принцеси, був прикладом турботи й доброти», — згадують рідні.

Дмитро загинув внаслідок обстрілу 4 липня 2025 року. Його поранення були несумісні з життям.
За повідомленням старости Миколаївського округу Віктора Бальшанека, наразі, на жаль, немає можливості повернути тіло Героя.