Сергій Рудий загинув 3 вересня 2024 року в бою поблизу села Новоселівське Сватівського району Луганщини. Йому назавжди залишилося 33 роки.

Сергій народився 11 серпня 1991 року у Вінниці. Зростав у багатодітній родині — мав сестру та двох молодших братів. Після закінчення школи №1 здобув вищу освіту в Національному університеті «Одеська морська академія». Працював третім помічником капітана на суховантажних суднах, ходив у далекі морські рейси. Згодом повернувся до рідного міста, де до мобілізації працював у компанії «ПЕСТКО».

«У своєму колективі Сергій був на гарному рахунку. Він взагалі вирізнявся працелюбністю, усе робив досконало та на совість, – розповідає сестра Небесного Воїна Світлана. – Його серце не шукало бурі, проте душа завжди прагла моря, куди хотів повернутися вже після Перемоги… На жаль, цьому не судилося здійснитися. Втім, попри коротке життя, Сергій залишив по собі добру пам’ять. Він був люблячим сином та братом, найкращим дядьком та другом…»

До лав Збройних Сил України Сергій став у 2024 році. Служив стрільцем у складі 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади. З позивним «Матрос» виконував бойові завдання на Луганському напрямку. Свій останній бій воїн прийняв 3 вересня 2024 року поблизу села Новоселівське.

«Прикладом для Сергія був дідусь, який свого часу пройшов Другу світову війну. Подібно до нього, він вважав захист Батьківщини – своїм обов’язком та з перших днів повномасштабного російського вторгнення був готовий долучитися до Збройних Сил України. Хотів зробити свій внесок у звільнення рідної землі від ворожої нечисті. Для Сергія це було справою честі, підкріпленою відвагою та силою духу…» – розповідає мати полеглого воїна Лілія.

Поховали Сергія Рудого на Алеї Слави Сабарівського кладовища. Пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях рідних, друзів та всіх, хто знав цього щирого, працьовитого і мужнього захисника України.

Вічна пам’ять Герою!