Солдат Капустян В’ячеслав Ігорович загинув 26 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Йому було лише 30 років.

В’ячеслав народився 23 вересня 1995 року в селі Білозір’я Черкаської області. З дитинства був відкритим і щирим хлопцем, умів підтримати словом і ділом. Навчався у ліцеї №1, де швидко проявив інтерес до техніки. Після школи вступив до технікуму — там його захоплення лише зміцнилося. Він любив працювати з механізмами, міг годинами їх розбирати й складати. Ще зовсім юним зібрав свою першу механічну коробку передач, і викладачі бачили в ньому велике майбутнє.

У цивільному житті В’ячеслав працював в АТ «Черкасиобленерго». Окрім роботи, захоплювався спортом, особливо боксом. Саме за це отримав позивний «Боксер» — сильний, витривалий, зібраний.

На службі він був навідником 1-го розвідувального відділення 2-го розвідувального взводу розвідувальної роти 82-ї десантно-штурмової бригади. Воював на різних напрямках. Найважчим став Запорізький — там небезпека була постійною, але В’ячеслав тримався спокійно і ніколи не показував страху. Рідним завжди повторював одне й те саме: «Все буде добре, не хвилюйтесь», приховуючи власні тривоги.

На Сумському напрямку доля подарувала йому велике особисте щастя — там він зустрів свою кохану. Навіть серед війни, тривог і обстрілів вони знайшли час для почуттів. Там він зробив їй пропозицію і почув у відповідь заповітне «так». Вони мріяли про весілля, дім і спільне життя. Але розписатися не встигли — війна забрала час, який мав бути їхнім.

Останнім для В’ячеслава став Донецький напрямок. Він не хотів туди їхати, але поїхав, бо знав: там потрібен, там побратими. Обов’язок для нього завжди був на першому місці.

«У житті Славік був добрим, ніжним, романтичним і водночас сильним та мужнім. Він умів любити, умів підтримати, умів бути поруч без зайвих слів. Ніколи не жалівся, навіть коли було найважче. Завжди казав, що впорається», — пише його кохана Ірина.

Загибель В’ячеслава стала тяжким ударом для родини, нареченої та всіх, хто його знав. Для них він назавжди залишиться сином, племінником, другом, коханим — світлою людиною з добрим серцем.

В’ячеслав Капустян віддав життя за Україну. Пам’ять про нього житиме в серцях тих, кого він любив і кого захищав.

Вічна пам’ять Герою!