30 січня, під час бою біля села Комар Волноваського району, героїчно віддав своє життя Захисник з Вінниці Сергій Вікторович Риба, позивний «Риба».
Народився 27 березня 1987 року у Вінниці. Закінчив школу №8. З дитинства захоплювався футболом: грав і стежив за матчами, жодного разу не пропускав ігор ФК «Нива» на стадіоні «Локомотив». Ще одним його улюбленим заняттям була риболовля — хобі, яке допомагало відпочити і душею, і тілом.
У 2006–2007 роках проходив службу у військовій частині 3008 Національної гвардії України. Працював експедитором, а згодом став менеджером із закупівель на підприємстві гуртової торгівлі «Аріта», де працював до початку повномасштабної війни.
У 2014 році приєднався до взводу роти охорони Вінницького об’єднаного міського територіального центру. Поєднував роботу та військову службу, регулярно брав участь у зборах і виконував завдання. Отримав звання молодшого сержанта.
З 25 лютого 2022 року його мобілізували до роти охорони Вінницького об’єднаного міського ТЦК та СП. З 1 червня того ж року проходив підготовку у 199-му навчальному центрі ДШВ у підрозділі розвідки. У серпні 2022-го розпочав службу у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді, де став командиром відділення розвідки. Брав участь у боях у Миколаївці, а згодом 15 місяців героїчно обороняв Мар’їнку. Там опанував фах оператора БПЛА і став командиром відділення безпілотників.
Пізніше обороняв Новомихайлівку, виконував обов’язки заступника командира аеромобільної розвідки батальйону. Брав участь у боях у Красногорівці та на інших ділянках Мар’їнського, Курахівського і Покровського напрямків. За два місяці до загибелі перейшов у підрозділ РЕБ і очолив відділення взводу РЕБ.
30 січня 2025 року загинув під час бою біля села Комар Волноваського району. Йому було лише 37 років…
Сергій був люблячим і турботливим сином, братом та прикладом мужності для своїх двох маленьких синів — Артемчика та Тимурчика.
Відзначений бойовими нагородами: медаллю «За оборону Мар’їнки», нагрудними знаками «Ветеран війни», «Завжди перші. ДШВ», відзнакою Президента України «За оборону України». Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Рідні, друзі та побратими згадують його як доброго, відповідального, справедливого, мужнього, вольового і чуйного воїна. Він швидко здобував повагу побратимів, коли був «на нулі».
Його улюбленим висловом були слова: «Вогонь запеклих не пече».
Похований 5 лютого 2025 року на кладовищі «Сабарів-2» у Вінниці, на Алеї Слави.
Вічна пам’ять!
Назавжди в строю. Назавжди — Слава Герою!
