“Життя, віддане небу” – експозицію з такою назвою відкрили у Вінницькому краєзнавчому музеї. Її присвятили полеглому льотчику-штурману вертольота 16-ї окремої бригади армійської авіації “Броди” Денису Бадіці.
Денис загинув 31 березня 2022 року, коли на вертольоті повертався з окупованого Маріуполя. Тоді молодий пілот відчував, що його політ – це дорога в один кінець, але все одно погодився сісти за штурвал. Разом з екіпажем вони доставили в окупований Маріуполь усе необхідне для тривалої оборони та надання медичної допомоги пораненим. Втім, повернутися додому вже не змогли.
Дорогою назад у гелікоптер влучила російська ракета. На борту перебували поранені, яких вдалося евакуювати з Азовсталі. Всі загинули, але офіційно Денис вважався зниклим безвісти. 26 місяців у серці матері Наталії жевріла крихітна надія, що її син може бути живий.
«Я сказала категорично, що це неправда, і протягом 26 місяців чекала з надією, що син подзвонить, прийде. Це було важко. Але через те, що я давала собі надію, ставало трохи легше», – згадує мама Дениса, Наталія Бадіка.
Влітку 2023 року тіло Дениса з братської могили відправили по обміну. Рік тривала ДНК-експертиза, яка зрештою підтвердила загибель Героя.
Про все, що Денис встиг зробити для України за той короткий час, який йому відвела доля, батьки дізнавалися з преси та подання на присвоєння звання Героя України.
«Я дізнався, що він виводив техніку з-під удару під час ракетного обстрілу. Дізнався, що він виходив на бойові вильоти на ураження російських колон прямою наводкою. Виконував десантування на трасі Київ – Чоп під час російського вторгнення, коли вже Київ був в оточенні», – розповів батько Дениса, Михайло Бадіка.
З раннього дитинства Денис мріяв стати льотчиком. Синє небо і політ так вабили хлопця, що він наполегливо готувався до вступу в Харківський національний університет Повітряних Сил. Вступити до цього вишу було вкрай складно, та йому це вдалося.
Знайомі та друзі згадують Дениса з особливим теплом. Він був дуже обдарованим. Йому, юному, але сміливому, легко підкорювалося небо. Складно й уявити, скільки всього ще міг зробити молодий пілот, який через відданість військовій справі так швидко подорослішав і так рано загинув.
Вічна пам’ять Герою!
