20 березня 2025 року поблизу села Водяне Друге Краматорського району Донецької області загинув Захисник України Максим Борисович Ковальов. Йому назавжди залишився 41 рік.

Повідомила Вінницька міська рада.

Максим Ковальов народився 3 травня 1983 року у Вінниці. Тут закінчив середню школу №27, а згодом — Вище художнє професійно-технічне училище, де здобув спеціальність «Монтаж сантехнічних систем, зварювальні та художньо-металеві роботи».

Після строкової служби Максим пов’язав своє життя з армією. Він підписав контракт зі Збройними Силами України, який у подальшому неодноразово продовжував. До 2017 року служив при Штабі Повітряних сил, після чого повернувся до цивільного життя.

До початку повномасштабного вторгнення працював на ДП «Електричні системи». Разом із дружиною Іриною виховував двох синів, яким нині 8 та 5 років.

«Максим був надзвичайно щирим та добрим. Він цінував життя і щедро дарував своє тепло кожному, хто був поруч. Коли батьки пішли у засвіти, чоловік для своїх сестри та брата став найкращим другом та наставником. А яким Максим був батьком – годі й описати словами… Він усе своє серце віддавав дітям, – ділиться дружина полеглого воїна Ірина. – За вдачею чоловік був великим мрійником із золотими руками та талантом до винахідництва та конструювання. Йому вистачало одного погляду на пристрій, щоб збагнути, як його вдосконалити. Максим мав безліч світлих планів, яким, на жаль, не судилося здійснитися…»

У березні 2022 року, від перших місяців повномасштабної війни, Максим став на захист України. Воїн мав позивний «Сід». Свій бойовий шлях старший солдат розпочав у 115-й окремій механізованій бригаді, а згодом продовжив службу у складі 117-ї окремої механізованої бригади.

Максим служив гранатометником та виконував обов’язки старшого навідника гранатометного відділення. Разом із побратимами тримав оборону на східних напрямках фронту.

«Життя Максима – це приклад внутрішньої сили та глибокої відповідальності, – каже дружина. – Чоловік не гнався за високими посадами – ні на військовій службі, якій віддав найкращі роки своєї молодості, ні в цивільному житті. Він був серед тих, хто з перших днів повномасштабного російського вторгнення став на захист України. Потім була щоденна служба, найважчі напрямки фронту і єдине бажання: вибороти перемогу й живим повернутися до родини та дітей…»

20 березня 2025 року Максим Ковальов прийняв свій останній бій поблизу Водяного Другого на Донеччині.

У скорботі дружина та двоє маленьких синів.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.