9 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олександропіль Краматорського району Донецької області загинув захисник України Юрій Олексійович Грабович. Йому було 53 роки.

Про це повідомляє видання «Жмеринка city».

Юрій Грабович народився 31 липня 1972 року у Вінниці. Жив і працював у Жмеринці. До початку повномасштабної війни працював формувальником у ливарному цеху підприємства «Агромаш», а також на фірмі «Вінницясвітло». Мав золоті руки, умів багато чого робити й завжди був готовий допомогти іншим.

Найважливішою частиною його життя була родина. Разом із дружиною Анжелою Юрій виховав п’ятьох дітей — Олексія, Валентина, Владиславу, Вікторію та Христину. Ще однією великою радістю для нього були семеро онуків: Олексій, Іринка, Владислав, Ангеліна, Юрій, Софія та Аліса.

У 2015–2016 роках Юрій уже захищав Україну. Він служив у складі морської піхоти — 36-ї окремої бригади, 501-го батальйону. Брав участь у бойових діях на Широкиному, у секторі «М», на Маріупольському напрямку.

Після завершення служби повернувся до мирного життя — роботи, родини, повсякденних справ. Та 24 лютого 2022 року війна знову прийшла в Україну. Уже наступного дня, 25 лютого, Юрій знову взяв до рук зброю.

У 52 роки він добровільно став на захист рідної землі та продовжив службу у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України.

Фронтове життя для його родини вимірювалося короткими повідомленнями та очікуванням. Найважливішим було знати, що Юрій живий. Навіть простий «плюсик» у повідомленні дружині означав: із ним усе добре.

9 травня 2025 року цього повідомлення більше не було.

Того дня під час виконання бойового завдання поблизу Олександрополя Юрій Грабович загинув.

Після його зникнення родина понад рік жила між надією та невідомістю. Юрій мав статус безвісти зниклого. Близькі чекали на нього, не полишаючи надії отримати звістку.

Для дружини Анжели Юрій був не лише чоловіком — він був її опорою, батьком їхніх дітей і дідусем, якого обожнювали онуки.

«Для мене ця людина свята. Він для нас був усім. Я втратила 75% свого серця…» — говорить Анжела.

Юрій Грабович знав, що таке війна. Але коли Україна знову потребувала захисників, він не залишився осторонь. Свій вибір він зробив заради найдорожчих — родини, рідного дому та України.

У скорботі залишилися дружина Героя Анжела Леонідівна, діти Олексій, Валентин, Владислава, Вікторія та Христина, семеро онуків, рідні, друзі, побратими та всі, хто знав і любив Юрія Грабовича.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.