Під час виконання бойового завдання поблизу Григорівки Бахмутського району Донецької області 20 листопада 2024 року загинув солдат Олександр Костіров. Військовий, який служив стрільцем–номером обслуги аеромобільного відділення 1-го аеромобільного батальйону військової частини А2120, до останнього залишався на позиції, сумлінно виконуючи свій обов’язок.
Його історію розповідає Барська міська рада.
Олександр Костіров народився 21 вересня 1993 року в селі Комарівці Барського району. Зростав у дружній родині разом із батьками — Світланою Степанівною та Василем Олександровичем — і двома старшими сестрами, Наталею та Ларисою. З дитинства був допитливим, відкритим і активним хлопцем.
Після закінчення дев’яти класів місцевої школи займався спортом, особливо футболом та біатлоном. Спортивну підготовку продовжив у профільному навчальному закладі в місті Тетіїв на Київщині.
У 2009 році зробив перший крок до військової кар’єри, вступивши до Прикарпатського військово-спортивного ліцею в місті Надвірна. Після його завершення проходив військову службу за контрактом у Вінниці, де здобув перший професійний досвід у Збройних силах. Згодом продовжив освіту в Київському вищому професійному училищі залізничного транспорту імені В. С. Кудряшова, де опанував фах слюсаря з ремонту рухомого складу та помічника машиніста електровоза.
У мирному житті Олександр був життєрадісним, відповідальним і щирим другом. Для рідних залишався надійною опорою, людиною, якій довіряли й на яку покладали великі сподівання. Його близькі й нині згадують, наскільки світлою була його присутність у їхньому житті.
Мати, Світлана Степанівна, говорить: «Він був нашим світлом, нашою надією. Ми досі чекаємо його, хоча б уві сні… Такою була його добра і смілива душа, він не міг стояти осторонь».
У серпні 2024 року Олександр добровільно приєднався до захисників України. Вів бойову службу у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ, де виконував обов’язки стрільця-номера обслуги. На Донеччині проявив себе як дисциплінований і надійний воїн, на якого можна було покластися в будь-яких умовах.
20 листопада 2024 року, виконуючи завдання поблизу Григорівки, він загинув, виявивши стійкість і відвагу.
За мужність і самовідданість, проявлені у захисті України, Олександр Костіров був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Вічна пам’ять Герою!
