У боях за Україну загинув Сергій Гошко — військовослужбовець, який від початку повномасштабного вторгнення став на захист держави та пройшов бойовий шлях у складі кількох військових підрозділів.
Про це повідомили у Погребищенській об’єднаній громаді.
Сергій Юрійович Гошко народився 16 жовтня 1984 року в Погребищі. Навчався у загальноосвітній школі №1, після закінчення якої працював будівельником.
До лав Збройних сил України був призваний 25 лютого 2022 року. А вже 13 травня того ж року добровільно долучився до 59-ї окремої штурмової бригади. Службу розпочав стрільцем стрілецького відділення. Згодом отримав звання молодшого сержанта та став командиром стрілецького відділення військової частини А1619.
У 2025 році Сергія відрядили до 60-ї бригади. Там він виконував бойові завдання на Краматорському напрямку.
Життя воїна обірвалося 22 жовтня 2025 року поблизу населеного пункту Шандриголове Краматорського району Донецької області. Захисник загинув під час виконання військового обов’язку внаслідок удару ворожого безпілотника зі скиданням боєприпасів по спостережному пункту «Бішоп».
Під час прощання з Сергієм його побратим і друг Валерій Скоморовський поділився спогадами про воїна, наголосивши, що втратив не просто товариша по службі, а близьку людину:
«Сьогодні я стою тут не лише як військовий побратим, а як друг Сергія, який втратив частину себе, життя якого забрало московське зло, російський ворог. Сергій був братом — не по крові, а по духу, по вибору, по спільній дорозі, яку ми проходили пліч‑о‑пліч.
Він знав, що таке обов’язок. Знав, що таке честь. І коли прийшов час, він зробив те, що роблять справжні — став між небезпекою і нами, між темрявою і світлом. Ми з Сергієм пройшли разом шлях, який не кожному під силу — і він завжди був опорою. Я пам’ятаю його не тільки в бою, а й у простих речах, як говорив про майбутнє, яке ми обов’язково побачимо. Він вірив у людей, у країну, у нас. Його смерть — це рана, яка не загоїться. Але його життя — це приклад, який не зникне. У Сергія залишився маленький син, який не буде пам’ятати батька, але знатиме, що його тато – Герой і це знання стане для нього опорою, частиною його життя, джерелом сили. Друже, я дякую тобі за кожен день, за кожну розмову, за кожну мить, коли ти був поруч. Ми понесемо твоє ім’я далі. І я обіцяю: ми доведемо справу до кінця», — сказав побратим Сергія Валерій Скоморовський.
У Сергія Гошка залишився маленький син. Для нього батько назавжди залишиться Героєм, який віддав життя за свободу та майбутнє України.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
