13 червня 2026 року в селі Лісне Харківської області під час проходження військової служби обірвалося життя Петра Гончара. Йому навіки 44…
8 серпня 1981 року у селі Вербка Чечельницького району народився чоловік, якому судилося пройти непростий, але гідний життєвий шлях — Захисник України, воїн із позивним «Панда» — Гончар Петро Володимирович.
Дитинство та юність Петра пройшли у рідній Вербці, що на Вінниччині. У 1987 році він розпочав навчання у Вербській загальноосвітній школі, яку закінчив у 1998 році.
У 1999 році розпочав військову службу. Служив у Болграді, у військовій частині А3990, у складі повітряно-десантних військ. Військова служба стала важливою частиною його життя та сформувала в ньому витримку, відповідальність і готовність завжди прийти на допомогу.
Після армії, на початку 2000-х років, тривалий час працював у пожежній охороні в смт Чечельник. Пізніше, завершивши службу, займався ремонтами — працював переважно у столиці та рідному селі.
Він був людиною, яку називали майстром із золотими руками. Умів працювати, створювати красу та перетворювати звичайне приміщення на затишний і гарний простір. За що б не брався — робив це старанно, з душею та відповідальністю.
Таким його знали й у житті — добрим, веселим, щирим та позитивним. Людиною, поруч із якою було легко. Людиною, яка вміла підтримати, пожартувати, допомогти й залишити після себе теплі спогади.
10 грудня 2024 року він знову став на військовий шлях, вступивши до лав Збройних Сил України.
Проходив службу у 808-й Дністровській окремій бригаді підтримки, виконував завдання також у складі саперного підрозділу. Його військовий шлях пролягав через різні напрямки — Запорізький, Сумський, Херсонський та Харківський.
За свою службу та захист України він отримав заслужене визнання. 9 квітня 2026 року йому було надано статус учасника бойових дій та вручено медаль «Ветеран війни».
Він знову став на захист своєї держави, не залишившись осторонь у найважчий для країни час.
Серед побратимів він користувався щирою повагою та довірою. На нього можна було покластися, його цінували як надійну й відповідальну людину, яка не підводить у важливий момент. За його спокій, доброзичливість, щирість і готовність допомогти його поважали та любили товариші по службі.
Залишилася пам’ять про людину, яка вміла бути сильною, доброю та щирою. Про чоловіка із золотими руками, який створював красу своєю працею. Про веселого й позитивного «Панду», якого пам’ятатимуть не лише за його військовий шлях, а насамперед за те, якою людиною він був.
Його життя — частина історії нашої країни.
Його служба — внесок у її захист.
Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті тих, хто його знав.
Світла пам’ять Захиснику України.
Вічна шана та вдячність.
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
