Історія, що народилася з болю …
4 травня 2026 року о 12:00 у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї відбулася подія, яка вийшла далеко за межі звичайної театральної прем’єри. Перформанс «Вальс пам’яті», створений студентами другого курсу театрального відділу Вінницького фахового коледжу мистецтв імені М. Д. Леонтовича, став глибоким емоційним дійством, приуроченим до Дня матері.
Ця постановка — не вигадана історія. В її основі реальний біль, пам’ять і любов матері, яка втратила сина — морського піхотинця Максима Нестеренка з позивним «Конг».
Як згадує журналіст Анатолій Поїзд, початок цієї історії сягає 2023 року:
«Весною мама Оксана організувала мурал на стіні будинку: зібрала підписи, і вже до осені він був готовий. На муралі є дошка з написом: “Про таких, як він, пишуть книги, знімають фільми…”
Минув час, і ближче до річниці загибелі я запропонував написати щось про нього. Колись, у 90-х, я писав про загиблих афганців, але після початку повномасштабної війни довго не міг повернутися до цієї теми. Саме Максим змусив мене знову писати про війну».
Першим імпульсом стала поезія — вірш, який автор надіслав матері. Вже наступного дня він отримав відповідь, що дала старт глибшій роботі. Збір матеріалів, місяці написання і підготовки — так народжувався текст, що згодом переріс у значно більше.
У 2025 році, до річниці загибелі воїна, світ побачила газетна публікація у «Вінницькому краї». Спочатку це була щира сповідь матері. Та згодом історія розширилася: до неї долучилися поетеса Наталя Крісман і письменник Мирослав Дочинець. Так особисте переживання стало багатоголосою драмою — «драмою чотирьох».
Саме цей матеріал став основою для театрального переосмислення. Викладачка сценічної мови Жанна Паламарчук разом зі студентами перетворили текст на сценічний перформанс, надавши йому нове звучання і нову назву.
«Спочатку це була “драма чотирьох”, але ми переназвали її у “Вальс пам’яті”. Ця історія присвячена не лише Максиму, а всім матерям , їхній мужності, безмежній любові й силі волі. Ми хотіли показати, що саме любов перемагає навіть найтемніший морок», — зазначає викладачка.
У виставі взяли участь дев’ять студенток. Для них це був не просто навчальний проєкт, а глибоко особистий досвід:
«Ми довго вагалися, адже це дуже особиста тема. Було страшно передусім перед мамою Оксаною. Чи маємо право торкатися цього болю? Але дівчата відгукнулися щиро. Для багатьох із них війна — це особистий досвід: хтось приїхав з окупації, у когось батьки на передовій. Тому патріотизм для них не слово, а біль».
Для Оксани Нестеренко ця постановка стала несподіванкою — і особливим переживанням:
«Я навіть не знала, що вони готують цей перформанс. Це було їхнє самостійне рішення і це, мабуть, найдорожче. Коли ти сама робиш щось у пам’ять про сина це одне. А коли це роблять для тебе інші, ще й діти це зовсім інше відчуття».
Вперше побачивши виставу як глядачка, вона прожила цю історію наново:
«Я чула все вперше. І найголовніше я це відчувала. Я плакала… І позаду мене плакали інші мами. Це торкнулося кожного».
«Вальс пам’яті» — це більше, ніж театральний твір. Це шлях — від муралу на стіні до сцени, від особистого болю до спільної пам’яті. Це голос, який об’єднує покоління і нагадує про найважливіше.
Бо поки звучить пам’ять — живе і людина.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
