14 травня 2026 року на фронті під час виконання бойового завдання загинув український захисник Тарас Матвієць. Йому було лише 26 років.
Про втрату повідомила спільнота «Мото Зграя Шаргород».
Тарас Матвієць народився у 1999 році. Був жителем мікрорайону Шостаківка міста Шаргород.
Після початку повномасштабного вторгнення Тарас став до лав оборонців України. Служив головним сержантом десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону Збройних сил України.
У спільноті «Мото Зграя Шаргород» згадують воїна як сильну та принципову людину.
«Тарас був воїном честі та сили, професіоналом військової справи, людиною незламного характеру та великого серця», — зазначили у повідомленні.
Про загибель захисника також написала кореспондентка Радіо Свобода Дарина Коломієць, яка навчалася з ним у одному класі. Вона згадує Тараса усміхненим, щирим і добрим хлопцем, який завжди вмів підтримати та розсмішити інших.
«В памʼяті назавжди ця усмішка, трохи перетягнута на одну зі щічок, що утворювало ямочку. Голос Тараса востаннє чула ще у школі, але сьогодні в моменті в голові пролетіло пів життя. Я згадала Тарасів голос. Згадала, як розплакалася через його жарт на уроці української мови. І як він ніяково просив вибачення. Навіть памʼятаю, що саме після вибачення він почав мені подобатись. Ми були дітьми. І це було всього 10 років тому.
Тарас виріс. За лічені дні він мав створити сімʼю. Мав жити це життя. Мав творити свою історію. Але його шлях обірвала росія. Країна гній», — поділилася Дарина Коломієць.
За словами однокласниці, під час війни Тарас неодноразово отримував поранення, однак щоразу повертався до своїх побратимів і продовжував боронити Україну від російських окупантів.
«Співчуття рідним. Батькам, сестрі, близьким. Мамі, зокрема, що так і не діждалася сина. І бідній дівчинці за крок до весілля, яка тепер відкладе білу сукню, замінивши її на чорне. Біль. І тотальна несправедливість», — додала кореспондентка.

Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
