У Вінниці триває мистецько-меморіальний проєкт «Полотно його душі», що через образотворче мистецтво вшановує пам’ять загиблих українських військових. Нині ініціатива переходить у важливу фазу — підготовку до випуску друкованого видання, яке збере особисті історії дружин і матерів полеглих Захисників та світлини створених ними робіт.

У межах проєкту дружини загиблих воїнів розписували їхні особисті сорочки, перетворюючи одяг на сакральні полотна пам’яті — символи присутності, любові та незнищенного духовного зв’язку. Кожен малюнок став не просто мистецьким образом, а глибокою внутрішньою розмовою, сповіддю та прощанням.

Як зазначає голова ГО «Об’єднання родин Незламні» та ініціаторка проєкту Вікторія Колмикова, сорочка для учасниць стала особливим носієм пам’яті:

«Уявіть собі сорочку — останню нитку, що зберігає тепло та запах коханого. На цьому полотні, просоченому пам’яттю, дружини загиблих українських воїнів малюють не просто візерунки, а символи, що прийшли до них у снах, молитвах чи миттєвих осяяннях».

За її словами, кожна лінія фарби — це спроба передати те, що не здатні вмістити слова: любов, яка не згасла, спільні мрії, яким не судилося здійснитися, та найкращі риси полеглого Героя — відвагу, доброту, вірність.

«Ці малюнки — це потужний акт перетворення. Вони доводять, що навіть втрата не може знищити духовний зв’язок», — наголошує Вікторія Колмикова.

Процес створення робіт був емоційно складним. Жінки знову проживали біль втрати, не стримували сліз, але водночас відчували внутрішнє полегшення. Для багатьох участь у проєкті стала формою арттерапії та шляхом до прийняття.

«Через цю арттерапію я вперше за довгий час плакала і відчула, що жива», — поділилася одна з учасниць. Інша зізналася, що робота з сорочкою чоловіка принесла спокій і відчуття близькості.

Метою проєкту є не лише вшанування пам’яті полеглих, а й підтримка родин через творче осмислення втрати, формування суспільного діалогу про гідне вшанування та створення мистецького архіву як частини національної пам’яті.

Особливу роль у цьому відіграватиме майбутнє видання. За словами Вікторії Колмикової, журнал «Полотно Його Душі» — це не просто каталог робіт.

«Це безцінна громадська документалістика, яка показує трансформацію болю та фіксує наше життя у час великої війни і втрат. Він свідчить про те, що навіть у найтемніші часи прагнення зберегти пам’ять і любов є частиною нашої ідентичності», — зазначає вона.

Видання збере історії кожного символу, створеного на полотнах, і стане літописом колективного переживання та єднання людей, які втратили коханих.

«Це спільний простір, де сльози висихають, а на їхньому місці розквітають символи нашої безсмертної любові та глибокої шани», — підкреслює ініціаторка проєкту.

Проєкт реалізується за ініціативи Ради родин полеглих Захисників і Захисниць та ГО «Об’єднання родин Незламні», за підтримки Вінницької міської ради та за участі етнопростору «Кошик Мокоші». Одним з етапів стала виставка, що відбулася 29 серпня — у День пам’яті полеглих Захисників і Захисниць — біля Стіни пам’яті.

Майбутнє видання «Полотно Його Душі» покликане стати нагадуванням не лише про втрату, а й про силу життя, яке продовжує любити, пам’ятати і свідчити.