Автор: Місто Вінниця, Історії Героїв

У бою брав ініціативу у свої руки. Історія воїна Юрія Мартинюка

Юрій Мартинюк

27 жовтня 2024 року під час відбиття атак ворога на позиції біля села Воздвиженка Покровського району Юрій Мартинюк потрапив під інтенсивний артилерійський обстріл. Поранення виявилося несумісним із життям, і воїн загинув у 41 рік.

Юрій Мартинюк народився 14 серпня 1983 року в селі Журава Липовецького району. Після дев’яти класів місцевої школи переїхав до Вінниці, де на практиці опанував спеціальність столяра. Працював на підприємстві з виробництва меблів, одружився та виховав двох синів.

«Юрій був дуже працьовитим, мав золоті руки та любив те, чим займався. А у вільний час любив помедитувати на природі з вудочкою, відпочити душею та тілом, – розповідає брат загиблого воїна, ветеран російсько-української війни Роман. – Змалечку Юрій був душею та серцем нашої сім’ї. Він надто швидко подорослішав, щоб підтримувати батьків, а пізніше став надійною опорою для своєї дружини та дітей. Був люблячим, добрим, турботливим…»

Юрій мобілізувався у війська взимку 2024 року. Після навчання у Великобританії вступив до батальйону «Вовки Да Вінчі» 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Спершу служив гранатометником, а згодом опанував роботу оператора безпілотника. Виконував бойові завдання на донецькому напрямку.

«Побратими Юрія кажуть, що він був одним із кращих у своїй справі – вправно управляв БпЛА, нищачи ворожі цілі. Не боявся важкої роботи та часто у бою брав ініціативу у свої руки», – додає брат полеглого захисника.

Поховали Юрія Мартинюка на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!

Close