10 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Лопня на Сумщині загинув головний сержант Збройних Сил України Віталій Іванович Янковський. Захисник доставляв техніку Starlink на передову, коли автомобіль, у якому він перебував, був уражений ворожим дроном-камікадзе. Віталій загинув як справжній воїн — при виконанні присяги, у вірності Україні. Похований у рідній Цибулівці.
Пише ямпільська районна газета “Ямпільські вісті”.
Віталій Янковський народився у селі Біла у звичайній сільській родині. Навчався у Бушанській та Ямпільській школах, був життєрадісним, добрим і компанійським хлопцем. З дитинства мав цікавість до техніки, любив працювати руками. Після дев’ятого класу розпочав трудовий шлях у Ямпільському цеху каменотесом. Роботу свою любив — камінь у його руках ніби оживав. Виготовляв вази, полиці, згодом каміни, доводячи своє ремесло до рівня справжнього мистецтва.
Згодом відкрив власну справу у Вінниці, де створював унікальні турбокаміни. Там зустрів свою кохану Надію. У 2018 році в подружжя народився син Нікіта — найбільша радість і сенс життя Віталія.
З початком повномасштабного вторгнення Віталій без вагань став до лав Збройних Сил України. Його призвали Солом’янським ТЦК та СП у Києві. Службу розпочав у територіальній обороні, мав позивний «Сутинер». Разом із побратимами обороняв Ірпінь, де отримав перше поранення. Згодом служив кулеметником, стрільцем, а потім — бойовим рятувальником.
У квітні 2023 року пройшов 40-годинний курс з тактичної медицини за американськими стандартами. Його прагнення рятувати життя було безмежним. Із червня 2023 року служив водієм-оператором літальних апаратів, згодом майстром, а у квітні 2024 року — головним сержантом.
Віталій тричі був поранений, проходив реабілітацію і щоразу повертався до побратимів. Він пройшов Запорізький напрямок, Оріхів, Донеччину. За мужність і відданість службі був відзначений: 6 грудня 2022 року — відзнакою «За бойове поранення І ступеня», а 17 листопада 2023 року — «Золотим Хрестом» за добросовісну службу.
Попри війну, Віталій будував плани на майбутнє. У 2024 році він здобув повну загальну середню освіту і подав документи до Київського національного університету — мріяв розпочати навчання 1 вересня 2025 року. Його командир згадував:
«Ми часто говорили про майбутнє. Він хотів стати офіцером і виховувати сина в мирній Україні».
Сьогодні про його подвиг нагадує орден «За мужність» ІІІ ступеня, який Президент України вручив посмертно.
«Мій маленький онук Нікітка тримав у руках нагороду свого тата — орден “За мужність” ІІІ ступеня. Коли він торкнувся холодного металу, серце стискалося від болю і гордості. Болю — бо тата вже немає поруч. Гордості — бо його тато став Героєм. Віддав життя за Україну, за те, щоб його син і всі наші діти жили у вільній державі. Віталій був справжнім воїном, світлою і доброю людиною. Для мене він — назавжди син. Для Нікітки — назавжди тато. Для України — назавжди Герой. Ми пам’ятаємо тебе, сину. Ми пишаємося тобою. І житимемо так, щоб бути гідними твоєї мужності й любові», — поділилася мати загиблого захисника, Алла Янковська.
Вічна пам’ять Герою!
