Автор: Вінницький район, Історії Героїв

Той, хто боронив небо над Україною: пам’яті Віктора Пенькового

Віктор Пеньковий

11 листопада минає три роки від дня, коли під час виконання бойового завдання на Донеччині загинув підполковник Віктор Якович Пеньковий. 11 листопада 2022 року його вертоліт було збито в районі Троїцького — саме там обірвався земний шлях досвідченого авіатора, який до останнього виконував свою місію, залишаючись вірним присязі та Україні.

Віктор Пеньковий народився 19 липня 1978 року у селі Човновиця. Зростав у великій родині разом зі старшим братом і п’ятьма сестрами. Ще з дитячих років мріяв про небо і наполегливо крокував до цієї мрії. Після навчання у Київському інституті військово-повітряних сил за спеціальністю технічної експлуатації повітряних суден та авіадвигунів, а також у Державній льотній академії України, він розпочав службу у вінницькій бригаді авіації ЗСУ.

Двадцять років Віктор присвятив військовому небу, працюючи бортовим авіаційним техніком-інструктором вертолітної ланки. Його професійний шлях включав миротворчу місію ООН у Ліберії (2012–2015), участь в АТО та ООС, виконання пошуково-рятувальних операцій, транспортування військовослужбовців, вантажів та озброєння.

З початком повномасштабної агресії росії майор Пеньковий знову став у стрій. На Донеччині він входив до екіпажу вертольота Мі-8 та здійснив 26 бойових вильотів. Під час цих операцій авіатор випустив 444 некеровані ракети класу «повітря-земля», уражаючи техніку та живу силу ворога, підтримуючи українські підрозділи на найскладніших ділянках фронту.

Під час чергового бойового вильоту російські сили збили вертоліт, на борту якого був Віктор Пеньковий. Так 11 листопада 2022 року Україна втратила одного з найдосвідченіших своїх авіаторів — мужнього, відважного й незламного.

За проявлену відвагу та героїзм Віктора Пенькового нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Після загибелі йому присвоєно чергове військове звання підполковника та вручено орден «За мужність» ІІ ступеня.

У глибокому жалобному смутку — велика родина, діти, а також дружина Світлана. Вона, долаючи біль втрати, написала книгу про чоловіка — «Українські Колібрі», в якій увіковічнила його характер, шлях і незламність. Бо, як каже авторка, «Відродження України потрібне вже сьогодні — це про віру в перемогу!»

Вічна пам’ять Герою!

Close