2 лютого 2024 року перестало битися серце Захисника України — Романа Леонтійовича Лейбука. Про втрату повідомила Липовецька міська рада.

Роман народився 22 лютого 1973 року в селі Щаслива. Після завершення навчання у школі вступив до Вінницького професійно-технічного училища №7, де опанував будівельну справу. Пройшов строкову військову службу, а згодом працював у будівельній галузі.

Створив родину, разом із дружиною виховував доньку. У селі його знали як щиру, добру та порядну людину, яка користувалася повагою односельців.

Із початком повномасштабного вторгнення, навесні 2022 року, Романа було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Після відповідної підготовки він у складі 56-ї мотопіхотної бригади став на захист територіальної цілісності та незалежності держави.

Під час одного з боїв поблизу Пісків на Донеччині воїн зазнав надважкого поранення руки: три кулі пройшли навиліт, серйозно пошкодивши кістку. Попереду були місяці лікування — спочатку в українських шпиталях, згодом за кордоном, у Нідерландах. Роман вижив, однак його бойовий побратим, на жаль, помер у госпіталі. Із усього підрозділу після того бою в живих залишилися лише троє…

Повернувшись до рідного села Щаслива з напіввтраченою функцією руки, він жив із постійним фізичним болем і важким тягарем спогадів про війну. Серце боліло не менше, ніж тіло. Загострилися хронічні захворювання, чоловік готувався до чергового оперативного втручання.

2 лютого 2024 року під час транспортування з однієї лікарні до іншої серце Романа Леонтійовича зупинилося.

За мужність і відданість військовому обов’язку Захисник був нагороджений нагрудним знаком «Учасник бойових дій», а також відзнакою Міністра оборони України «За поранення» (посмертно).

Вічна пам’ять Герою!