26 лютого 2023 року, на 46-му році життя, зупинилося відважне серце Леоніда Галайчука.

Леонід Галайчук народився 20 серпня 1976 року в селі Блажіївка в родині Василя Леонідовича та Лідії Степанівни. З вересня 1983 до травня 1991 року навчався у Блажіївській загальноосвітній школі, а після дев’ятого класу продовжив здобувати освіту в Зозулинецькій середній школі. У 1993 році вступив до Гущинецького вищого професійного училища.

У 1994–1996 роках проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України. Повернувшись додому, працював у СФГ «Фортуна» в рідному селі.

У 1999 році Леонід одружився з коханою Людмилою. У подружжя народилися дві донечки — Віра та Аня.

З 2000 року працював водієм у СТОВ «Хлібороб» у селі Зозулинці. У 2014–2015 роках виконував бойові завдання в зоні АТО. З початком повномасштабної війни був мобілізований та знову став до лав захисників.

Служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді, в 10-му окремому батальйоні 1-ї механізованої роти. Брав участь у боях на Миколаївському та Херсонському напрямках, пережив декілька контузій.

Проходив лікування у Вінницькому шпиталі й реабілітацію в Хмільнику. Після відновлення був направлений на Східний фронт, де пройшов кілька ротацій на передових позиціях. Під час останньої ротації дістав тяжке поранення. Попри стан, майже сам вибрався з-під обстрілів та був доставлений до шпиталю в Дніпрі, а згодом переведений до Вінницької обласної лікарні ім. М. Пирогова. Він витримав п’ять операцій і до останнього тримався за життя.

Однак серце мужнього воїна зупинилося 26 лютого 2023 року.

Вічна пам’ять Герою!