Війна забрала життя молодого воїна Сергія Жука. Він пройшов Запоріжжя, Бахмут, Андріївку та багато інших важливих напрямків і гарячих точок. Повертався із самого пекла війни і виводив звідти своїх побратимів.

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомила мати Героя, вінницька журналістка Ірина Жук.

«Він був не народжений для війни. Для чого завгодно, але точно не для цього. Бо я чітко знаю, що свого сина я народжувала не воювати. Підкорювати світ – так, бути вільною Людиною – так. У 2022 році він зробив свій вибір — пішов на фронт добровольцем. Дякуючи йому і таким, як мій син, Україна встояла як держава, і ця російська чума не поглинула нас», — пише мати Героя, Ірина Жук.

За відданість, мужність і хоробрість Сергія неодноразово нагороджували: Золотим Хрестом, орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «За поранення», полковою відзнакою «За особисту хоробрість у бою». Біля державних нагород стоїть особлива, тепла іграшка — маленький ведмедик, який йому подарували діти після визволення Херсона.

«Сергій ніколи не скаржився. Не нарікав. Нічого не просив. “Мам, у мене все добре” — це була його відповідь на мої питання. І коли він говорив це своє “мам, у мене все добре”, я відчувала, що це чоловік — справжній, мужній, сильний воїн.
“Це війна, мам”, — згадує мати полеглого оборонця. — Його крайній вихід став останнім. Я йому часто казала: син, ти — моя душа. Тепер там, де була душа, — порожньо, її вирвали, і цю порожнечу нічим і ніколи не заповнити.
Хтось каже: додому повернувся назавжди. Але ні. Він — назавжди в строю. Сергій Жук (Прол) назавжди в строю. Серед кращих, серед достойних, серед Героїв».

Прощання з Сергієм відбудеться у четвер, 4 грудня.
9:30–10:30 — Батозька, 12. Служба «Реквієм», зала 2
12:00–12:40 — Центральний собор
13:00 — Сабарівське кладовище, Алея Слави

Прохання не нести вінки — беріть живі квіти.

Вічна пам’ять Герою!