14 січня 2026 року життя Сергія Олександровича Боровського обірвалося внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Він до останнього залишався на бойовій позиції, виконуючи обов’язок водія кулеметного взводу 3-ї штурмової роти батальйону «ШКВАЛ».

Сергій народився 30 жовтня 1972 року у місті Дружківка на Донеччині. Навчався у місцевій школі №3, після чого здобув фах токаря у професійно-технічному училищі. Працював на машинобудівному заводі, сумлінно виконуючи свою роботу й будуючи мирне життя. Був сім’янином, люблячим чоловіком і батьком — разом із дружиною виховував доньку, яка народилася 24 лютого 2011 року.

Коли Україні знадобився захист, Сергій без вагань став до лав Збройних Сил. Для нього це було свідоме рішення — захищати рідну землю, свій дім і майбутнє своєї дитини. Побратими пам’ятатимуть його як світлу, життєрадісну й щиру людину, яка навіть у найважчі миті знаходила сили підтримати інших.

Він віддав своє життя за Батьківщину, залишившись вірним присязі та військовому обов’язку.
Прощання з Героєм відбулося 24 січня 2026 року в селі Гопчиця Погребищенської громади.

Пам’ять про Сергія Боровського назавжди житиме в серцях рідних, побратимів і всіх, заради кого він боровся.

Вічна пам’ять Герою!