Понад два роки родина Сергія Богдана жила надією на диво. Від березня 2024 року військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Його чекали вдома, вірили, що одного дня він переступить рідний поріг. Та 29 червня 2026 року найстрашніші побоювання підтвердилися — експертиза ДНК встановила загибель захисника.

Про це повідомила Ямпільська районна газета «Ямпільські вісті».

Сергій Богдан загинув 18 березня 2024 року поблизу села Сєверне Покровського району Донецької області. Він служив стрільцем кулеметного відділення кулеметного взводу управління стрілецького батальйону. До останньої миті залишався на своїй позиції, виконуючи бойове завдання.

Сергій народився 15 квітня 1977 року у селі Северинівка. Тут минули його дитинство й юність. Після закінчення школи він вступив до Комаргородського професійно-технічного училища №39, де здобув професію тракториста-машиніста широкого профілю. Працював у місцевому господарстві, згодом їздив на заробітки, а повернувшись до рідного села, став охоронником у місцевому товаристві. З 2019 року працював машиністом бульдозера у Русавському кар’єрі, де його знали як сумлінного, відповідального і працьовитого чоловіка.

У 1997 році Сергій створив сім’ю. Разом із дружиною Оленою вони прожили двадцять сім років, виховали двох синів — Максима та Ярослава. Один із них проходив службу у прикордонних військах, інший присвятив себе спорту.

У 2014 році Сергія не мобілізували через стан здоров’я. Та коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він не став шукати виправдань. Пройшов лікування, повторну військово-лікарську комісію, був визнаний придатним до служби й добровільно прийняв свій обов’язок.

10 червня 2023 року його мобілізували до лав Збройних Сил України. Спочатку він проходив службу у складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади, а згодом був переведений до 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.

Востаннє рідні бачили Сергія 2 березня 2024 року, коли він приїхав у коротку відпустку. 13 березня він ще зателефонував додому. Сказав, що вирушає на позиції лише на кілька днів і незабаром знову вийде на зв’язок. Та цей дзвінок став останнім.

18 березня під час виконання бойового завдання Сергій зник безвісти. Для його близьких почалися довгі місяці очікування. Вони не припиняли пошуків, молилися, сподівалися на диво. До останнього вірила, що Сергій живий і обов’язково повернеться додому семидесятирічна мати. Лише через два роки і три місяці експертиза ДНК поставила болісну крапку в історії очікування.

«На роботі його цінували, бо знали: якщо Сергієві доручити справу — він виконає її сумлінно. Від народження він був справжнім бійцем. Коли з’явився на світ, лікарі майже не залишали надії. Але материнська любов Галини Дмитрівни, батьківська турбота Миколи Макаровича та велика жага до життя допомогли йому перемогти.

І в дорослому віці здоров’я не раз випробовувало його. Та коли прийшла повістка, він не шукав причин залишитися вдома, не прикривався довідками. Сергій став на захист України і до останнього подиху, до останнього пострілу виконував свій військовий обов’язок.

Шановна Галино Дмитрівно, низький уклін вам за такого сина», — сказала колишня завідувачка Северинівської філії Довжоцького ліцею Наталія Захарчук.

У Сергія залишилися мати Галина Дмитрівна, дружина Олена Вікторівна, сини Максим і Ярослав, рідні, друзі та всі, хто знав і любив його.

«Куме… Не так ми тебе чекали… Ой, не так… До останнього жевріла надія, що ти повернешся живим, обіймеш рідних і знову будеш поруч. Та доля розпорядилася інакше.

Нестерпний біль, який неможливо передати словами. Світла пам’ять тобі, наш Герою. Нехай Господь прийме твою душу, а рідним дасть сили пережити цю страшну втрату. Вічна пам’ять тобі», — сказала Лілія Мруг.

Попрощатися із Сергієм Богданом прийшла вся Северинівка. Люди нескінченним потоком несли квіти до будинку родини, щоб провести в останню путь земляка, який повернувся додому після свого останнього бою.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.