24 січня 2024 року під час виконання бойового завдання загинув Захисник України Олексій Осипишин. Йому було 48 років.

Олексій народився 19 травня 1975 року в селі Адамівка Гайсинського району. Після завершення навчання у школі здобув освіту в Малинівському технолого-економічному коледжі. Відслужив строкову службу в армії, військовий вишкіл проходив у Вінниці. Саме там він щиро полюбив місто над Бугом і залишився жити.

До війни займався підприємницькою діяльністю, створив родину, разом із дружиною виховував трьох дітей. Любив працю на землі, доглядав сад, який став для нього справжньою справою душі.

«Олексій посадив у ньому 350 дерев, щоб Україна рясно квітнула і мала добробут, – розповідають рідні загиблого Захисника. – Всюди, де працював, він був надійною опорою в колективі та справжнім професіоналом своєї справи. Коли розпочалась війна Олексій не захотів сидіти вдома, склавши руки. Адже в ньому жив незламний дух дідів, Запорізьких козаків, та предків, яких у 1937–1938 рр. за любов до вільної України закатували НКВДисти».

З перших днів повномасштабного вторгнення росії Олексій Осипишин добровільно став на захист Батьківщини. Служив у складі 59-го військового мобільного госпіталю. Як водій-санітар, він неодноразово рятував життя побратимів, вивозячи важкопоранених із передових позицій.

Його фронтовий шлях пролягав східними напрямками — через Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Харків, Ізюм, Олександрівку, Добропілля. Під час виконання бойового завдання 24 січня 2024 року життя Захисника обірвалося.

Поховали Олексія Осипишина на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!