19 липня 2026 року поблизу міста Лиман Краматорського району загинув захисник України Андрій Жуковський із позивним «Монах». Воїнові назавжди залишився 51 рік.

Про це повідомляє Вінницька міська рада.

Андрій Володимирович Жуковський народився 27 січня 1975 року в родині кадрового військового. Коли батька перевели на службу до Вінниці, сім’я переїхала до міста. Після закінчення загальноосвітньої школи №33 він вступив до навчального закладу, адже мріяв стати рятувальником. Однак життєві обставини змусили його перервати навчання.

Згодом чоловік тривалий час працював за кордоном. Повернувшись в Україну, став співзасновником станції технічного обслуговування автомобілів, де працював до початку повномасштабного російського вторгнення. У мирному житті Андрій був вправним майстром, а найважливішою роллю для нього залишалося батьківство — він любив і турбувався про двох доньок.

«Ми завжди відчували його міцне плече, він підтримував і надихав нас, вмів підбадьорити у важку хвилину. Мав веселу вдачу, любив жартувати, – розповідає донька полеглого воїна Юлія. – Його хист рятівника найяскравіше проявився під час війни. Батько знайшов у службі своє справжнє покликання. Він повсякчас опікувався побратимами. Його поважали і як командира, і як людину з великим серцем. Тато дуже хотів продовжувати службу й після завершення війни».

Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Андрій Жуковський добровільно долучився до захисту України. Служив у 120-й окремій бригаді Сил територіальної оборони, де пройшов шлях від солдата до молодшого лейтенанта. Згодом став командиром зенітно-кулеметного взводу.

За час служби Андрій брав участь в обороні Києва та виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках Донеччини. Його мужність і відданість військовій справі відзначили низкою нагород, серед яких «Золотий хрест», «Хрест пошани», нагрудний знак «За сумлінну службу», а також медалі «За поранення» та «Незламним героям російсько-української війни».

Рідні згадують Андрія як воїна, який не хотів поступатися ворогу українською землею та до останнього прагнув уберегти людей від жахіть війни.

«Він бився наче лев і не збирався віддавати ворогу ні крихти нашої землі. Прагнув захистити людей від жахіть війни та повторення Бучі», – діляться спогадами рідні полеглого воїна.

Свій останній бій Андрій Жуковський прийняв 19 липня поблизу Лимана. Коли виникла потреба відходу підрозділу, офіцер прикривав побратимів вогнем, доки не використав увесь боєкомплект. Завдяки його діям інші військові змогли врятуватися. Сам Андрій із позиції не повернувся.

Воїна поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.