Понад двадцять днів, в умовах гострої нестачі боєприпасів, їжі та медикаментів, молодий захисник Валерій Криворучко разом із побратимами стримував ворога в селі Старомайорське. Під час запеклих боїв за цей населений пункт у Волноваському районі Донецької області навесні 2024 року воїн загинув.
Про це пише видання «20 хвилин».
Валерій народився 15 травня 1997 року в селі Кожанка Вінницького району. У 2021 році здобув вищу освіту у Вінницькому національному технічному університеті. Захоплювався автомобілями, був умілим механіком, автоелектриком та досвідченим водієм.
До лав 120-ї окремої бригади Валерій долучився влітку 2023 року. Після прибуття до роти вогневої підтримки його призначили водієм зенітного ракетно-артилерійського взводу. Захисник упевнено працював із зенітними установками та великокаліберними кулеметами, тривалий час виконував завдання протиповітряної оборони у складі мобільних вогневих груп на території Київської та Запорізької областей. Брав участь у стабілізаційних заходах у Чорнобильській зоні, а згодом — у бойових діях на Авдіївському напрямку.
У квітні 2024 року 171-й батальйон отримав завдання обороняти село Старомайорське Волноваського району. Валерій із позивним «Вел» разом із побратимами у складі кулеметного розрахунку утримував передову та тактично важливу позицію в населеному пункті. Противник цілодобово намагався прорвати оборону, однак понад двадцять днів позиція «Вела» залишалася непохитною, зриваючи всі спроби ворога просунутися вглиб села. Територія поруч була всіяна тілами окупантів, знищених українськими захисниками.
Під час одного з контактних боїв Валерій зазнав множинних осколкових поранень унаслідок вибуху ворожої гранати. Попри це, він не залишив позицію, продовжував вести бій та підтримувати зв’язок із підрозділом по радіостанції.
Останні дні свого життя боєць провів в умовах фактичного оточення. Ворог перекрив логістичні шляхи, і Валерію з побратимами доводилося тримати оборону за критичного дефіциту боєкомплекту, продуктів і медикаментів.
«Вел» загинув у бою з переважаючими силами противника. Його позиція до останнього залишалася надійним щитом — він не опустив зброї, прикриваючи українських воїнів, які обороняли глибину населеного пункту.
Вічна пам’ять Герою!
