31 жовтня 2024 року через наслідки воєнних травм зупинилося серце захисника України — Андрія Шапрана.

Андрій народився 13 травня 1977 року в місті Авдіївка Покровського району Донецької області. Після закінчення школи здобув фах газоелектрозварювальника. Першим місцем роботи став Авдіївський коксохімічний завод, згодом — охоронна компанія. Для підвищення професійного рівня приїхав до Вінниці, де закінчив Вище професійне училище Департаменту поліції охорони. Тут же створив сім’ю. Разом із дружиною Інною виховував двох синів, яким нині 15 і 11 років.

«Андрій був люблячим чоловіком і найкращим батьком – турботливим, лагідним, чуйним. Він повністю віддавав себе дітям. Заради них жив і заради них виборював країну. Понад усе прагнув, щоб їм не довелося побачити й пройти через усе те, що йому довелося…» — розповідає дружина Героя, Інна Шапран.

У 2017–2021 роках Андрій став добровольцем та брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС. Служив розвідником, виконуючи небезпечні завдання в районах Щастя, Троїцького та Павлополя. За відвагу і професіоналізм був відзначений нагородами, зокрема нагрудним знаком «Військова розвідка України» та медаллю «Ветеран війни».

Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Андрій знову став до лав Збройних Сил України. У званні старшого солдата, на посаді майстра з ремонту та обслуговування безпілотних літальних апаратів, служив у 120-й окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ. Разом із побратимами обороняв позиції поблизу Вовчанська Чугуївського району Харківської області.

Життя воїна раптово обірвалося. Йому було 48 років.

«На нього завжди можна було покластися. Він усім допомагав, не пасував перед небезпекою»,
— згадують побратими Андрія.

У захисника залишилися дружина, двоє синів, мама та сестра.
Похований Герой на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.

Вічна пам’ять Герою!