8 листопада 2024 року, в районі села Синьківка під час бойових дій від кулі окупантів загинув Дмитро Осипенко. Герою було 37 років.

Дмитро Осипенко народився 12 червня 1987 року у Вінниці. Після закінчення школи №31 здобув фах слюсаря-електрика у Вінницькому вищому професійному училищі №11. Згодом отримав освіту в технічному коледжі за спеціальністю «Фінанси» та завершив навчання у Вінницькому національному аграрному університеті, отримавши диплом менеджера. До початку повномасштабної війни працював на себе, займаючись монтажем систем опалення та сантехнічних мереж.

«Дмитро завжди знаходив собі роботу, а коли вдавалося викроїти хоч трохи часу – прямував до Південного Бугу. Милувався річкою, любив її тишу та краєвиди. Узагалі дуже дорожив нашою Вінницею і хотів, щоб вона залишалась містом щасливих людей», – згадує мати полеглого Героя Галина.

З перших днів великої війни Дмитро активно включився у волонтерську діяльність, відвозив допомогу до Києва. Через рік він вступив до лав Збройних Сил України. Понад десять місяців захищав країну на донецькому напрямку, за що був нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест». Згодом у складі 116-ї окремої механізованої бригади продовжив боротьбу на Харківщині. Поблизу Куп’янська отримав важке поранення, пройшов лікування і реабілітацію, після чого знову повернувся на передову.

«Дмитро був дуже світлою людиною, завжди приходив на допомогу. Навіть під час реабілітації думав не про себе, а про побратимів. Повернувся до них, маючи в тілі осколки», – розповідає подруга Героя Тетяна.

У Дмитра Осипенка залишилися батько, мати, молодша сестра, родина, хрещені та багато друзів.
Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!