Євгеній Стриженюк загинув 31 липня 2025 року у бою на Донеччині, але його рідні ще понад рік жили з надією, що він може бути живим. До 9 вересня 2026 року Євгеній вважався зниклим безвісти. Лише згодом родина отримала остаточне підтвердження його загибелі.

Про втрату повідомила Тростянецька селищна територіальна громада.

Євгеній Стриженюк народився 30 липня 1996 року в селі Савинці. Він ріс працьовитим, цілеспрямованим і сильним чоловіком. Особливу роль у його житті відігравав спорт. Євгеній займався хокеєм на траві, гирьовим та силовими видами спорту, брав участь у змаганнях і здобував перемоги. Був переможцем «Богатирських ігор».

Євгеній працював трактористом, комбайнером, будівельником, разом із батьком їздив на заробітки за кордон.

Та найбільшою цінністю для нього була родина. Із коханою дружиною Альбіною Євгеній виховував донечку Мирославу. Дівчинці лише п’ять років, і тепер їй доведеться рости без батька.

26 лютого 2022 року Євгеній добровільно став на захист України. Служив солдатом, водієм 3-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення батальйону військової частини 3043 Західного ОТО Національної гвардії України.

31 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоекономічне Покровського району Донецької області Євгеній загинув.

Але рідні ще чекали. Сподівалися на диво, молилися та трималися за надію. До 9 вересня 2026 року Євгеній офіційно вважався зниклим безвісти.

Зрештою підтвердилося те, чого рідні боялися найбільше — захисник загинув.

Ті, хто знав Євгенія, згадують його добрим, щирим, привітним, справедливим і життєрадісним. Він любив дітей, умів радіти простим речам і ніколи не проходив повз людину, яка потребувала допомоги.

Найважче усвідомити втрату його маленькій донечці. Мирослава ще не може повною мірою зрозуміти, чому тато більше не прийде додому, не візьме її на руки, не пограється і не скаже тих слів, які дитина найбільше хоче почути від батька.

Та з часом вона дізнається, яким був її тато — сильний не лише фізично, але й духом, розумний, витривалий, цілеспрямований. Він був водночас воїном і батьком, який понад усе любив свою донечку.

Вона неодмінно дізнається: її тато Євгеній Стриженюк — Герой, який віддав життя за Україну.

У скорботі за Захисником залишилися дружина Альбіна, донечка Мирослава, мати та батько.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.