24 грудня 2022 року Олексій Колісник разом із 13 побратимами вів нерівний бій поблизу села Курдюмівка Бахмутського району Донецької області та зник безвісти. Для його рідних це стали місяці щоденних молитов, болісного очікування й надії. Згодом він перебував у статусі військовополоненого…

У вересні 2024 року надійшла трагічна звістка: за результатами ДНК-експертизи підтверджено загибель Колісника Олексія Володимировича під час того грудневого бою 2022 року. Йому назавжди залишилося 24 роки.

Олексій народився 23 серпня 1998 року в селі Конищів Мурованокуриловецького району в простій сільській родині, де дітей змалку виховували в повазі до старших, привчали до праці, порядності й відповідальності. Після закінчення дев’яти класів місцевої школи вступив до Михайловецького професійного аграрного ліцею, де здобув професію муляра-штукатура, плиточника.

Попри молодий вік, Олексій мав цілеспрямований характер і прагнув якнайшвидше стати на ноги. Після навчання він не лише залишився працювати в ліцеї, а й став майстром виробничого навчання. Паралельно заочно закінчив Могилів-Подільський монтажно-економічний коледж та продовжив освіту в Чернятинському фаховому коледжі Вінницького національного аграрного університету. У 2018–2019 роках відслужив строкову службу в ЗСУ та повернувся до роботи в рідному ліцеї.

В історії навчального закладу Олексій став першим і поки що єдиним майстром виробничого навчання, призначеним на посаду у 19 років. Незважаючи на невеликий життєвий досвід, він мав природний талант швидко опановувати знання й передавати їх іншим. Навчав будівельній справі майже своїх однолітків — і робив це впевнено та професійно.

«Олексію світило гарне майбутнє, ми пишалися новим поповненням педагогічного колективу, – каже завуч-методист ліцею Надія Іванівна Дячук. – Під час навчання Олексія в ліцеї я була його класним керівником і часто з приємністю згадую цього розумного й вродливого хлопця. Дівчата ходили за ним юрбою, бо в житті він був відкритим, щирим, добрим, ввічливим, мав веселу вдачу, любив допомогти й підтримати. Це був не просто хороший хлопець, а душа компанії. До нього всі тягнулися. Нам дуже не вистачає Олексія в колективі. Він умів поважати старших і батьків. Шкода, що його тато загинув, коли Олексій ще навчався у школі, але в ліцеї він знайшов підтримку в особі майстра виробничого навчання Рябого Олександра Григоровича. Той ставився до нього по-батьківськи, навчав тонкощів професії, давав поради, а Олексій щиро цінував це тепле ставлення…»

Колеги й досі не можуть змиритися з його загибеллю. Для них він назавжди залишився усміхненим, щирим і відповідальним наставником, який умів надихати інших.

26 лютого 2022 року, не чекаючи повістки, Олексій поїхав до військкомату. Був призваний на службу до 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Обіймав посаду старшого солдата 2-го відділення 2-го взводу 2-ї роти 1-го механізованого батальйону, мав позивний «Довбуш».

У складі бригади брав участь у звільненні Херсона. Наприкінці листопада 2022 року разом із побратимами вирушив на Донеччину для виконання бойових завдань. 24 грудня під час бою поблизу Курдюмівки зник безвісти. Після підтвердження загибелі його тіло на щиті повернули родині.

З військовими почестями Олексія поховали в рідному селі Конищів 12 вересня 2024 року. Він був нагороджений знаком народної пошани — Хрестом «Честь і слава» Всеукраїнського об’єднання «Країна».

«Життя мого сина тільки починалося. Він мав улюблену роботу, кохану дівчину, з якою планував одружитися, мав багато мрій і задумів, яким не судилося здійснитися, – з болем каже мама Олексія Ольга Володимирівна. – Попри тяжкий душевний біль, я горджуся сином-Героєм і його свідомим вибором – у найтяжчий для країни час стати до лав її захисників…»

Світла пам’ять Олексію Коліснику — воїну, який віддав своє молоде життя за Україну. Його мужність і самопожертва назавжди залишаться прикладом для учнів Михайловецького професійного аграрного ліцею та Конищівського ліцею.

Вічна пам’ять Герою!

Віктор Зеленюк

Світлини надані автором

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.