19 липня 2024 року поблизу селища Питомник обірвалося життя захисника України Віталія Місяця. Йому навічно залишилося 37 років…
Віталій Місяць народився 12 жовтня 1986 року. Шкільні роки минули у 20-й середній загальноосвітній школі, яку він закінчив із золотою медаллю. Вищу освіту здобув у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського на факультеті фізики та інформатики. У мирному житті Віталій реалізував себе в одній із провідних українських IT-компаній.
«Крім того, Віталій був прибічником здорового способу життя. Дуже любив спорт, особливо захоплювався футболом. Свого часу грав за різні команди й надзвичайно результативно. Про що свідчить колекція спортивних трофеїв, – розповідає мати полеглого Героя Світлана Михайлівна. – Футбол був із ним і у короткі хвилини перепочинку між бойовими діями, коли міг разом із побратимами поганяти м’яча. Казав, що це найкращий спосіб відволіктись та тримати належну фізичну форму».
Та найбільшою цінністю для Віталія завжди залишалася сім’я. У його серці особливе місце займали батьки та маленький син, якому нині сім років. Саме рідним він віддавав усю свою любов, турботу й душевне тепло.
З початком повномасштабного російського вторгнення Віталій добровільно став до лав оборонців України. Служив у складі 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила. Брав участь у бойових діях на Бучанському та Запорізькому напрямках, а згодом виконував бойові завдання на Харківщині. Свій останній бій воїн прийняв 19 липня 2024 року поблизу селища Питомник.
«Кожну розмову та кожне повідомлення з фронту Віталій розпочинав і завершував словами любові. Заради своєї сім’ї він і пішов на війну, хоча раніше не мав жодного стосунку до армії й навіть не вмів стріляти. Казав, що так треба, що це місце для справжніх чоловіків. Він там, де й має бути, – згадує мати полеглого Захисника. – Доброзичливість і неймовірна життєлюбність — це риси, які найточніше його характеризують. Він ніколи не скаржився й не нарікав. У пам’яті всіх, хто його знав і любив, Віталій назавжди залишиться з осяйною усмішкою, з якою дивиться на нас із кожної своєї фотографії…»
Вічна пам’ять Герою!
