8 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоіванівка Курської області рф загинув Петро Паламарчук. Він до останнього залишався вірним військовій присязі та Україні.

Із липня 2024 року по лютий 2026-го воїн вважався зниклим безвісти. Понад півтора року рідні жили в болісному очікуванні, не втрачаючи надії на диво. Та воно не сталося. Назавжди — 44…

Про загибель повідомила Тростянецька селищна територіальна громада.

Петро народився 15 вересня 1980 року в багатодітній родині — був дев’ятою дитиною з десяти. З дитинства знав, що таке праця й відповідальність: батьки працювали на фермі, а діти змалку допомагали по господарству та трималися один одного. Саме в родині сформувалися його витримка, працьовитість і глибоке відчуття підтримки близьких.

Після навчання у школі-інтернаті поїхав працювати до Одеси. Самостійне доросле життя розпочав рано: працював, згодом започаткував невеликий власний бізнес. У 2020 році повернувся на малу батьківщину. Працював у сільському господарстві, на будівництві, допомагав людям по господарству — не цурався жодної роботи. Останнім часом проживав у сестри, підтримував її та завжди був поруч у складні моменти.

У 2024 році Петра мобілізували до лав Збройних Сил України. Служив солдатом у першому взводі протитанкових ракетних комплексів військової частини А4576. Виконував бойові завдання сумлінно й відповідально, залишаючись надійним побратимом і вірним присязі воїном.

У Петра залишилися сестри — Наталія, Світлана, Олена, Марія, Ніна — та брати Іван, Микола, Олексій. Для них він був турботливим братом, підтримкою і частиною великої родини, яка завжди трималася разом.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.