Свій останній бій солдат Олексій Козачук прийняв 15 грудня 2024 року біля села Пушкіне Покровського району Донецької області. Йому було 43 роки.
Пише Гайсинська міська рада.

Олексій Миколайович народився 24 березня 1981 року у великій родині. Ще в дитинстві він пережив важку втрату – смерть батька. Мати залишилася сама з шістьма маленькими дітьми, і Олексій рано дорослішав, беручи на себе відповідальність за сім’ю. Закінчив Зятківецьку середню школу, відслужив строкову службу в армії, створив власну сім’ю та виховував двох донечок.

Він не боявся будь-якої роботи: був будівельником, монтером залізничної колії Одеської залізниці, мельником та різноробочим у ПСП «Скарби Поділля». У 2014 році брав участь в антитерористичній операції на Сході України і став ветераном війни з російськими загарбниками. У березні 2022 року одним із перших добровольців встав на захист Батьківщини. Службу проходив у званні солдата на посаді тракториста відділення інженерної техніки інженерно-дорожнього взводу інженерно-технічної роти військової частини А1619.

15 грудня 2024 року зв’язок з Олексієм Миколайовичем обірвався. Для його рідних розпочався надзвичайно тяжкий рік невідомості, сповнений болю і надії, що їхній син, батько та чоловік живий. На жаль, дива не сталося: нещодавно загибель Героя підтвердила ДНК-експертиза.

Під час служби з часів АТО і в період повномасштабної війни Олексій неодноразово заохочувався командуванням за мужність, героїзм, зразкову дисципліну та вагомий внесок у захист України від російських окупантів.

Через 13 місяців після зникнення Героя його поховали з усіма військовими почестями на Алеї Слави села Зятківці.

Вічна пам’ять Герою!