Олександр Бойко загинув 18 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Роботине Пологівського району Запорізької області. Внаслідок вибухів та уламкових поранень він отримав травми, несумісні з життям.
Олександр Сергійович Бойко народився 12 червня 1995 року. Був уродженцем села Кузьминці Гайсинського району Вінницької області. З 1995 року жив у селі Трубочка Гайсинського району, де закінчив Косанівську ЗОШ.
У 2004–2008 роках навчався у Вінницькому залізничному коледжі. Здобув професію молодшого спеціаліста лісового господарства. Згодом продовжив освіту в Уманському національному університеті садівництва. У 2016 році здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Лісове і садово-паркове господарство», а у 2017 році завершив навчання та отримав кваліфікацію спеціаліста з лісового господарства.
Рідні та близькі згадують Олександра як добру, відповідальну та щиру людину.
13 січня 2023 року Олександра Бойка призвали до лав Збройних Сил України. Після проходження військової підготовки він почав службу водієм 2-го мінометного взводу 2-ї мінометної батареї 3-го механізованого батальйону.
Під час служби Олександр неодноразово отримував поранення. 6 серпня 2023 року він зазнав травм унаслідок ворожого артилерійського обстрілу. 15 жовтня того ж року був поранений під час виконання бойового завдання поблизу Роботиного на Запоріжжі.
Попри поранення, Олександр продовжив службу. З 24 квітня до 31 травня 2024 року проходив військову підготовку у Військовій академії в Одесі. Після її завершення йому присвоїли офіцерське звання молодшого лейтенанта.
31 травня 2024 року наказом Головнокомандувача Збройних Сил України Олександра Бойка призначили командиром 2-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону.
24 червня 2024 року під час виконання бойового завдання Олександр знову отримав травми та поранення. Після відновлення повернувся до служби та продовжив захищати Україну.
18 липня він виконував бойове завдання поблизу села Роботине Пологівського району Запорізької області. Цього дня Олександр отримав поранення внаслідок вибухів та уламків, які виявилися несумісними з життям.
Він до останнього залишався на службі та виконував свій обов’язок із захисту України.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
