17 лютого 2026 року зупинилося серце мужнього Захисника України — штаб-сержанта, старшого техніка вогнеметної роти Військово-Морських Сил Олега Петровича Лук’янова. Йому було 48 років. Побратими знали його за позивним «Технар».

Про втрату повідомляє «Жмеринка City».

Олег Петрович народився 22 липня 1977 року в селі Барок (до адміністративної реформи — Барського району). Згодом родина переїхала до Жмеринки, де минули його шкільні роки. Навчався у школі №2, яка сьогодні має статус ліцею. Після її закінчення вступив до Могилів-Подільського медичного коледжу та здобув фах фельдшера. Уже тоді виявлявся його характер — небайдужий, відповідальний, готовий прийти на допомогу в найскладнішу хвилину.

Фельдшер за освітою, воїн за покликанням, Олег став на захист держави ще у 2014 році. Відтоді його життя було пов’язане з війною — з фронтовими буднями, бойовими виїздами, гарячими напрямками Херсонщини та Донеччини. Він добре знав, що таке напруга передової, ціну кожної помилки й вагу кожного рішення.

Обіймаючи посаду старшого техніка вогнеметної роти батальйону радіаційного, хімічного і біологічного захисту військової частини А5025, Олег Петрович ніс колосальну відповідальність. Він відповідав за справність техніки, за готовність підрозділу до виконання завдань, за безпеку своїх побратимів. Працював із «залізом», але серце мав гаряче й щире. Стояв там, де було найважче, не шкодуючи себе заради мирного неба для інших.

Багаторічні навантаження, постійна напруга та фронтові випробування далися взнаки — серце воїна не витримало. Та до останнього подиху він залишався вірним військовій присязі, своїм товаришам і Україні.

Найбільшою гордістю та сенсом його життя була донька Катерина. Для неї він був і назавжди залишиться прикладом честі, сили духу, мужності й безмежної любові до Батьківщини.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.