10 лютого поблизу села Райгородок Краматорського району загинув Анатолій Шевчик — воїн із позивним «Шеріф». Йому було 42 роки. Про це повідомляє Вінницька міська рада.

Анатолій народився 4 грудня 1983 року у селі Олександропіль Дніпропетровської області. Після школи пройшов строкову військову службу і свідомо обрав шлях служіння державі. Закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет, однак своє життя присвятив правоохоронній справі. Стояв на варті законності та порядку у селищі Петропавлівка на Дніпропетровщині, а за три роки до повномасштабного вторгнення обійняв посаду офіцера Миколаївської громади.

Він був не лише професіоналом, а й люблячим чоловіком і батьком — у родині зростав його найдорожчий скарб, донечка Поліна. Нещодавно сім’я переїхала подалі від війни та оселилася у Вінниці, сподіваючись на спокійніше життя. Та сам Анатолій залишився там, де було найважче.

«Анатолій знав, що за Україну, за її щасливе майбутнє потрібно боротися. Він ніколи не жалів себе: попри біль і втому завжди рвався на передову – до своїх братів. Казав, що не може їх залишити, бо це означало б здатися, а цього чоловік собі дозволити не міг», – розповідає дружина Небесного Воїна Ольга.

У жовтні 2022 року Анатолій Шевчик добровольцем став на захист України. Воював у лавах 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха, а також 18-ї Слов’янської бригади Національної гвардії України БСП «Донбас». У званні сержанта виконував бойові завдання на посаді командира інженерно-позиційного відділення інженерно-саперного взводу роти бойового забезпечення батальйону спеціального призначення.

Його фронтовий шлях проліг через найгарячіші точки війни — Бахмут, Авдіївку, Опитне, Часів Яр, Нью-Йорк. Попри численні поранення, контузії та травми, «Шеріф» щоразу повертався у стрій. Для нього це було питання честі та побратимства.

За проявлену мужність і героїзм Анатолія нагородили нагрудним знаком «Тризуб», медалями «За хоробрість в бою» та «За відвагу».

10 лютого його життя обірвалося поблизу села Райгородок Краматорського району.

Зі слів рідних, Анатолій був чесним, порядним і добрим. Він дуже любив життя, але ще більше — людей.

Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!