Життя Ігоря Петровського обірвалося 19 лютого 2026 року. Йому назавжди залишилося 56 років.

Про це повідомила Вінницька міська рада.

Ігор Петровський народився 12 листопада 1969 року в Немирові. Після закінчення школи здобув фах кухаря та пройшов строкову військову службу. До війни працював керівником служби охорони в одній з вінницьких компаній. Був люблячим батьком двох синів, надійною опорою для матері й сестри, мудрим порадником для брата.

«Ігор мав направду енциклопедичні знання. Він дуже багато читав, ледь не усі гроші витрачав на книжки. Його цікавило все: від історії та культури до сучасної літератури різних жанрів, – розповідає брат Небесного Воїна Іван. – А по життю Ігор завжди брав відповідальність на себе, був щирим, надзвичайно чуйним і рішучим – коли щось вирішив, то свого слова не порушить, йтиме до останнього…»

Влітку 2022 року Ігор добровольцем став до лав захисників України. Служив у складі 56-та окрема мотопіхотна Маріупольська бригада, 57-ма окрема мотопіхотна бригада імені кошового отамана Костя Гордієнка та 11-та бригада імені Михайла Грушевського НГУ. Виконував бойові завдання на посаді стрільця. Пройшов майже всі гарячі напрямки фронту — від Харкова до Покровська.

За час служби зазнав численних контузій, травм і важких поранень. Останнє отримав наприкінці минулого року. Попереду були місяці лікування та відновлення. Попри біль і виснаження, Ігор не втрачав сили духу та твердої рішучості повернутися до побратимів у стрій. На жаль, здійснити це йому не судилося.

Його серце зупинилося внаслідок поранень, отриманих на фронті.

«Ігор пішов на війну сам. Попри набуті там поранення й постійний біль, навіть і чути не хотів про те, щоб залишитися вдома, бо передусім думав про інших, – згадує брат воїна. – До речі, обидва тяжких бойових ушкодження він зазнав саме під час евакуації своїх побратимів з поля бою…»

Вінниця попрощалася зі своїм Захисником. Ігоря Петровського поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.