18 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання на східному напрямку фронту, загинув захисник України Олександр Стасюк. Йому було лише 32 роки.

Олександр народився 9 березня 1992 року у селищі Вороновиця. Там минули його дитинство й шкільні роки. Після закінчення школи здобув фах у Фаховому коледжі економіки та права Вінницького кооперативного інституту за спеціальністю «Товарознавство у митній справі». Після строкової служби в армії залишився жити у Вінниці. Тут створив сім’ю, разом із дружиною виховував донечку та сина.

«Олександр був дуже світлою, доброю і щирою людиною. Для нас і для друзів він ніколи нічого не шкодував. Був люблячим чоловіком, турботливим татом, уважним сином і братом. Його втрата — це біль, який неможливо прийняти», — ділиться дружина полеглого Героя.

До лав Збройних Сил України Олександр став у 2024 році. Служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді, де виконував обов’язки старшого солдата роти радіоелектронної боротьби. Серед побратимів мав позивний «Рошен» — так його називали ще з цивільного життя, адже тривалий час працював на кондитерському підприємстві. Саме цим іменем згодом назвали одну з позицій на бойовій мапі.

«Побратими часто писали мені, що для них Сашко був наче старший брат — добрий, веселий, завжди готовий підтримати. Він ніколи не показував страху чи розпачу, завжди заспокоював інших, казав, що все буде добре і ми прорвемося», — згадує дружина воїна.

Олександра Стасюка поховали у рідній Вороновиці. Його пам’ять назавжди житиме в серцях родини, побратимів і всіх, хто мав щастя знати цього мужнього, щирого та світлого чоловіка.

Вічна пам’ять Герою!