Героїчний шлях Олександра Войтовича обірвався 25 липня 2024 року поблизу села Роботине Пологівського району Запорізької області. Захиснику було 37 років. Про загибель військового повідомила Вінницька міська рада.
Олександр Войтович народився 7 березня 1987 року у селі Павлівка Калинівського району на Вінниччині. Саме там минули його дитячі роки. Після закінчення школи здобув спеціальність зв’язківця у Вінницькому політехнічному коледжі.
Свій бойовий шлях Олександр розпочав у 2015 році, коли став на захист України в зоні Антитерористичної операції. Відтоді військова служба стала невід’ємною частиною його життя. Спочатку він служив у складі полку «Ягуар», який згодом став 14-ю бригадою оперативного призначення імені Івана Богуна, а пізніше — штурмовою бригадою Національної гвардії України «Червона калина». Під час повномасштабного вторгнення Олександр обіймав посаду начальника відділення зв’язку ротної групи у званні штаб-сержанта.
За роки служби він пройшов численні гарячі напрямки фронту, серед яких Білогорівка, Очеретине, Спірне, Оріхове та інші. За витримку, професійність і незламний характер побратими дали йому позивний «Вольт». За мужність і відвагу в боях на Донеччині був нагороджений медаллю Національної гвардії України «За звитягу».
«Олександра і у Вінниці, і у рідному селі знали і поважали. Він і воду проводив, і по дереву вмів, і з електрикою був на ти. Але, мабуть, найбільше на своєму місці почувався у війську. До всіх своїх підлеглих ставився по-батьківські, намагався зберегти життя кожного. Завжди тверезо оцінював ситуацію і навіть у найкритичніші моменти не втрачав холодний розум та залізну логіку», – розповідає дружина полеглого Героя Ольга.
За словами рідних, Олександр був не лише професійним військовим, а й людиною, для якої родина завжди залишалася головною цінністю. Він дбав про близьких, підтримував рідних і не залишався осторонь чужого болю.
«Нещодавно нашу родину спіткало велике горе. На війні загинув молодший брат Олександра. Чоловік навряд чи колись би зміг оговтатись від цієї втрати. Адже для нього сім’я була на першому місці. Він був гарним батьком для нашої дитини, а також, коли занедужала сестричка, взяв під опіку свого племінника… І робив це з великим серцем та відкритою душею», – каже дружина.
Олександр Войтович залишив по собі пам’ять як про досвідченого воїна, відповідального командира, надійного побратима та відданого сім’янина. Поховали захисника на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
