Він умів цінувати прості речі — тишу лісу, світанки на природі, родинний затишок і життя поруч із близькими. Руслан Мергес мріяв після війни збудувати невеликий будинок серед лісу — свою омріяну «фазенду», де хотів жити у мирі, працювати та радіти кожному дню. Але війна безжально перекреслила всі його плани й мрії…

14 травня 2024 року під час важких боїв на Харківщині загинув Руслан Мергес — воїн, який до останнього подиху боровся за свободу України та майбутнє свого народу.

Про Героя розповіли на сторінці Вінницького ліцею №20.

Із перших днів повномасштабного вторгнення Руслан став до лав 120-ї окремої бригади територіальної оборони. Разом із побратимами обороняв Київ, ніс службу на блокпостах і був серед тих, хто не дозволив ворогу захопити столицю.

Після звільнення Київщини його підрозділ перекинули на схід України. Руслан боронив Слов’янськ, Куп’янськ, Харківщину, виконував бойові завдання у районі Чорнобиля. Згодом став командиром стрілецького відділення — відповідальним, рішучим і мужнім воїном, якому довіряли побратими.

Із 10 травня 2024 року його підрозділ стримував масований наступ ворога поблизу села Стариця Чугуївської громади на Харківщині. Саме там, 14 травня, Руслан прийняв свій останній бій. Під час мінометного обстрілу та штурмових дій противника воїн отримав смертельні поранення.

У цивільному житті Руслан був працьовитою людиною з великим серцем. Працював водієм, кілька років був далекобійником за кордоном, згодом трудився в компанії «Автострада». Ще до повномасштабної війни захищав Україну під час АТО, воював на Донеччині, рятував поранених та евакуйовував загиблих побратимів.

Він дуже любив життя, природу та людей поруч. Його пам’ятатимуть щирим, сильним і світлим чоловіком, який віддав найдорожче за Україну — власне життя.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.