Понад два з половиною роки після запеклого бою 22 березня вінничанин Олександр Живилко залишався у переліку зниклих безвісти. Лише нещодавно рідні отримали офіційне підтвердження його загибелі. Воїн поліг поблизу Богданівки Бахмутського району Донецької області, коли йому було 38 років.

Олександр Живилко з’явився на світ 19 червня 1984 року у Вінниці. У родині, окрім нього, росли ще троє дітей, а виховувала їх мати сама. Частину дитинства Олександр провів у Жмеринській школі-інтернаті, де завершував середню освіту. З юних років захоплювався спортом, грав у футбол і завжди був душею компанії. Після школи здобув фах столяра та більшу частину життя працював на будівельних об’єктах. Разом з цивільною дружиною виховував доньку.

«Усі, хто мали щастя зустріти Олександра на своєму життєвому шляху, знали його як надзвичайно добру та щедрої душі людину, – розповідає сестра полеглого воїна Наталя. – Він усім підставляв плече підтримки, ніколи та нікому не відмовляв у допомозі. Для власної ж родини мріяв збудувати будиночок – затишний куточок, в якому панували б не лише комфорт, а й любов і злагода».

На захист України Олександр став узимку 2023 року. Він служив у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. За цей час пройшов шлях від солдата до молодшого сержанта, очоливши 1-ше гранатометне відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки.

Після бою 22 березня його доля довго залишалася невідомою. Лише зараз стало можливим офіційно підтвердити смерть бійця. Олександр загинув у районі Богданівки Бахмутського району.

Поховання героя відбулося на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.

Вічна пам’ять Герою!